Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Андрій ГНАТЮК

Три відродження святині

Історія чи не кожного населеного пункту розпочинається з церкви. Адже зазвичай це найдавніша споруда, яка увібрала у себе всю складність минувшини, надії і розчарування людей, чий рід століттями вкорінився у цій землі.

Церква святого Юрія в селі Дубове збудована не так давно. Але її історія сягає значно глибших років. Старожили, які записували життя парафії, уже померли. В офіційних документах лише раз, під 1814 роком, згадується про існування церкви в цьому селі. Тоді тут діяла церковноприходська школа. Про її будівничих і те, на честь кого була висвячена, – жодного слова. Більше у пам’яті людей збереглося інформації про...

Протоієрей Віктор ПУШКО

Одна молода сім’я охрестила свою першу дитину в храмі Київського Патріархату. Через деякий час вони привели дитя до Причастя, але вже в церкву Московського Патріархату. Священик, довідавшись, що хлопчик охрещений в Київському Патріархаті, не допустив його до Причастя, аргументувавши це тим, що він не визнає жодного Таїнства в Українській Церкві за дійсне, а тому цю дитину потрібно перехрещувати. Погодьтеся, знайома історія. Дуже часто ми чуємо такі докори: ви неблагодатні, неканонічні тощо. Але як є насправді?

З канонів і церковних правил відомо, що через Хрещення приймаються в Православну Церкву язичники, юдеї, магометани. Крім того, через хрещення повинні прийматись послідовники християнських течій, які помиляються в головних догматах православної віри, спотворюють православне вчення про Св. Трійцю і здійснення таїнства Хрещення. Чи належить до таких Київський Патріархат? Однозначно, – ні!..

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
викладач Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Сергій скоїв важкий проступок: украв гроші в свого однокласника і витратив їх на різні дрібниці. Пізніше він підійшов, вибачився і повернув украдене, віддавши свої заощадження, але почуття провини не покидало його серця.

Його товариш Петро порадив піти до церкви і на сповіді назвати цей гріх перед Богом і священиком. Так і вирішили. Наступної неділі хлопці були в храмі.

Після сповіді Сергієві стало значно легше. Коли хлопці виходили з храму, священик звернувся до Петра: «Ти привів товариша до сповіді – це добре. Але чому ти сам так довго не сповідаєшся?» – «У мене багато гріхів, отче, але всі вони маленькі і не шкідливі» – відказав Петро. Священик подумав хвилину і відповів: «От що вам треба зробити. Нехай кожен з вас принесе камінь такої величини, яка відповідала би його гріхам»...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
викладач Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Поміркуймо: де можна молитись? Щоб дізнатись де ми можемо розмовляти з Богом, спочатку слід пригадати, де Він знаходиться. Бог, подібно до повітря, знаходиться всюди. Повітря є в нашій кімнаті, за вікном кімнати і на великій відстані звідси. Воно також є всередині нашого тіла. Так само Бог – всюди оточує нас, і навіть є всередині нас. Він бачить нашу душу, чує не лише наші слова, а й думки. Оскільки, Бог присутній всюди, то розмовляти з Ним можна в будь-якому місці.

Коли ми молимось вдома, в яких випадках найчастіше це робимо? Слід молитись перед тим, як сісти за стіл, а також після їжі. Молимось ввечері, перед тим, як лагаємо спати. Промовляємо молитви, коли вранці встали з ліжка. Коли йдемо з дому – просимо в Бога щасливої...