Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
Волинський монах став першим великосхимником нашого Патріархату
Віктор ГРЕБЕНЮК
Чернецтво – це опора східного Благочестя, тобто Православної Церкви. У Київському Патріархаті монастирське життя швидко розбудовується і впорядковується. Зростає кількість монастирів, насельників у них. Але досі в УПЦ КП не було жодного ченця-великосхимника.
Тут маємо пояснити ієрархію монашества. Спершу людина, яка відчула, що її покликання – спасатися не в миру, а за монастирськими мурами, стає послушником: вона виконує різні доручення (послухи), ближче придивляється до чернечого буття, та й до неї придивляються. Послушництво може тривати місяці, а то й роки. Але послушник ще не монах. Коли ж він успішно пройшов цей етап, то приймає чернечий постриг зі зміною ім’я – на ознаку того, що пориває з мирським життям.
Існує три ступені чернецтва: рясофор; мантія, або мала схима («малий ангельський образ»); велика схима. Трапляється, що послушника відразу постригають у мантію. Рясофорних і...
На Волині відновлюється шанування святого Миколая
Зінаїда ПАХОЛОК,
кандидат філологічних наук
Миколай Мирлікійський – архієпископ, чудотворець, який жив у IV ст. Святкування його пам’яті відбувається двічі на рік: 19 грудня і 22 травня.
До св. Миколая на Русі-Україні ставилися з особливою повагою. Виникали численні церкви й монастирі, що носили його ім’я. Зокрема, Галицько-Волинський літопис свідчить про подію 1227 року: «Коли ж сидів Ярослав [Інгварович] у Луцьку, поїхав [князь] Данило в Жидичин поклонитися і помолитися святому Миколі. І звав його Ярослав до Луцька, і сказали йому бояри його: „Візьми Луцьк, схопи тут князя їх“. Але він, [Данило], відповів: „Я приходив сюди молитву вчинити святому Миколі і не можу сього вдіяти“. І пішов він у Володимир».
Із цього ж літопису дізнаємося, що у 1257 (9) р. монголо-татарський хан Куремса хотів увійти в Луцький замок, та трапилося чудо: каміння, яке кидали вороги на стіни фортеці, не долітало до них, а поверталося і падало на орду. Святитель Миколай Мирлікійський почув молитви лучан і захистив їх від наруги...
Стараннями громади підносяться до Неба молитви і храми
Леонід ЧУЧМАН
З архівних документів відомо, що 1583 року Горохів мав свою церкву. В 1600 році міщани сплачували чинш відповідно до свого соціального стану. Не обкладалися податком лише три волоки (приблизно 63 га) землі, виділені на утримання священика і дяка.
Після приєднання Західної України до Росії 1795 року в Горохові посилилась боротьба проти польсько-католицького впливу. Одним із виявів її було спорудження в місті православних храмів.
1814 року в містечку на місці колишнього Божого дому побудовано Свято-Миколаївську церкву, чудовий витвір зодчих. 1844 року зведено Вознесенську церкву. В них обох зберігалися цінні образи так званої волинської школи іконопису ХVII–ХVIII століть...
Чому мощі розділяють і як до цього ставитись
Запитання
Навіщо роздроблюють мощі на часточки для поклоніння вірним? Чи не є це наругою над спочилим тілом святого чи святої?
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
На престолі кожного православного храму є так званий антимінс – освячене архієреєм чотирикутне полотно (за розмірами подібне до жіночої хустки) зі вшитою в нього...
У Волинській семінарії чекають поповнення
Василь ЛОЗОВИЦЬКИЙ,
проректор з навчальної частини Волинської духовної семінарії, кандидат богословських наук
Ті, хто на власному досвіді відчув і почесність, і відповідальність дару священства, знають, що бути священнослужителем – це не професія, а служіння. Причому служіння особливе, яке досить часто, якщо не завжди, повинно бути жертовним, бо й саме Християнство – це релігія жертовної любові.
Особливість пастирського служіння й підготовки до нього у наш час полягає в тому, що доводиться виконувати свої обов’язки у нових соціальних умовах. Сьогодні, коли надто велика спокуса матеріальними інтересами відвертає увагу від того, що лежить у сфері Духу, треба не просто зберегти, а найперше виплекати потяг до духовного. А якщо не в Церкві, не в її школі можна навчитися бути християнином, то де?..
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
На хуторі далеко від села жила велика сім’я. Тато ще вранці поїхав конем у місто. Діти – одне від одного менше – зібралися навколо домашнього вогнища. Мама готувалася до свята. Наближалося Різдво. Діти слухали потріскування дров у печі і мріяли про подарунки.
Швидко темніло. Домашні почали турбуватися: тато обіцяв повернутися ще за дня, а його все нема та нема. Уночі всіляке може трапитись. Он заметіль як розгулялась, та й вовки в цю пору можуть на людину напасти. І, звичайно, всі боялися розбійника Мишка Петрова, який грабував, а інколи і вбивав людей у навколишніх лісах...
(повчання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Купці привезли Йосипа у Єгипет і продали одному царедворцю на ім’я Потифар. Хоча Йосип жив у Єгипті між поганами, але твердо беріг віру в Єдиного істинного Бога і боявся в будь-чому згрішити перед Ним. Потифарові Йосип служив чесно, за це господар поставив його управителем у своєму домі. Але зла і підступна Потифарова дружина звела наклеп на Йосипа перед своїм чоловіком. Господар повірив їй і кинув раба у в’язницю. Це вже вдруге Йосип потрапив у біду. Спочатку брати продали його. Тільки-но він знайшов трішки спокою в домі Потифара, як знову нещастя – потрапив у тюрму. Але Йосип не образився на Бога. Він знав, що це диявол відплачує йому за слухняність Богові.
Йосип залишився вірним Творцеві – продовжував молитись і жити в любові. Тому Господь завжди допомагав йому. Хоч Йосип опинявся в сумному становищі, Всевишній завжди...
Віктор ГРЕБЕНЮК
Єрусалимський прорив нашого Патріархату: так можна назвати першу паломницьку поїздку на Святу Землю групи волинян – мирян і священнослужителів під проводом єпископа Луцького і Волинського Михаїла у січні-лютому цього року.
«Не може бути! – заявляють недоброзичливці. – Не могли представників УПЦ КП пустити у православні храми Єрусалима, Назарета, Вифлеєма! Це все вигадки!»
Однак прочан із нашої єпархії залюбки пускали в найбільші святині Християнства, з братерською любов’ю надавали головні храми для Богослужінь – Літургії, молебнів, панахид.
Паломництво шляхами Христа справило величезне враження на волинських прочан. А все це та чимало іншого можна побачити у фільмі «Земля, освячена Христом», який вийшов на DVD (автор і оператор – головний редактор «Волинських єпархіальних відомостей» Андрій Гнатюк). Фільм можна придбати в усіх храмах Київського Патріархату на Волині.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи