Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Андрій ГНАТЮК

6 червня, коли відзначається День журналіста, єпископ Луцький і Волинський Михаїл звершив монаший постриг двох працівників луцької газети «Аверс-прес».

Остання ніч роздумів

Ця ніч була безсонною. Хвилини одна за одною збігали, наче швидкоплинна гірська річка, наближаючи мить, коли треба було остаточно сказати: «так» чи «ні». Душа нуртувала – то закипала, то заспокоювалась, а серце чітко відбивало ритм кожної хвилини і наче підказувало відповідь – так...

Запитання

Час від часу до мого дому приходять особи, які називають себе свідками Єгови, розповідають про Бога й обов’язково залишають журнал «Вартова башта». Що це за організація з точки зору Православної Церкви?

Відповідають ієромонах Марк (Левків), Віктор Гребенюк

Образ сторожової вежі, частий на сторінках Біблії, видавці цього часопису використовують як символ пильнування чистоти Христового вчення. Чи ж справді Товариство «Вартової башти» стереже від зіпсуття все те, чого навчає Святе Письмо?

На відміну від Православ’я, яке протягом перших століть Християнства виробило догмати (короткі формулювання, у що і як треба правильно вірувати), остаточно затвердивши їх 787...

Протоієрей Михайло БУЧАК,
капелан Волинського державного університету ім. Лесі Українки, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Маяки Луцького районного деканату

З дитинства нам властива цікавість до всього таємного. Отож, сьогодні ми розпочинаємо цикл статей про таїнства Православної Церкви – Хрещення, Миропомазання, Покаяння (Сповідь), Євхаристію (Причастя), Оливоосвячення (Соборування), Священство, Шлюб. У кожному таїнстві є видиме, що здійснюється священнослужителем, і таємне, невидиме, що не осягається нашими чуттями. Вершителем усіх таїнств є Сам Бог, а єпископ, священик і диякон – лише Його виконавці.

Світ таїнств відкриває нам Хрещення, з нього розпочинається християнське життя. Хрещення встановлено Самим Христом: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа», – читаємо в Євангелії від Матфея. Це таїнство можна назвати дверима до раю, без нього немає спасіння. Сам Спаситель говорить нам через євангеліста Йоана Богослова: «Якщо хтось не родиться від води і Духа, не зможе ввійти в Царство Боже».

У перші чотири століття Християнства було прийнято хрестити переважно дорослих. Дехто, знаючи, що в Хрещенні прощаються гріхи, відкладав таїнство до останніх днів життя і, на жаль, так і помирав без Хрещення...

Галина МЕЛЬНИК

У нашому селі Лахвичі Любешівського деканату ніколи не було церкви. Ми належали то до однієї сусідньої парафії, то до іншої. Чи то когось охрестити, чи то поховати, чи повінчати молодят – доводилось їздити по чужих селах, просити сусідніх отців.

І якою була всезагальна радість, коли до нашого села приїхав священик Олег Кулішз сім’єю. Бо відразу ж стільки проблем спало з плечей – розуміли всі. Але не так усе легко виявилося для нього. Він приїхав посеред зими, перед Різдвяними святами, із малою дитиною. Дали їм стареньку дерев’яну хатину без будь-яких меблів і речей. Хіба що тільки один стіл та одне ліжко...

Як він відслужив святу Літургію на Різдво Христове – того ніхто не знає. Бо чвари не вщухали через дерев’яну каплицю на кладовищі, де інколи здійснювали Богослужіння священики...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Одного разу Бог з’явився Авраамові у вигляді трьох ангелів і пообіцяв, що Сарра, його дружина, народить йому сина. Через рік після того як відбулася зустріч з трьома ангелами, у Авраама і Сарри народився син, якому дали ім’я Ісаак. Аврааму було тоді сто років, а Саррі – дев’яносто.

Чому вони чекали сина до такої глибокої старості? Бог знав, що Авраам любить Його, довіряє Йому і ніколи Його не зрадить. Але Авраамова віра в Бога повинна була пройти випробування, стати міцнішою. Бог уперше обіцяв Аврааму сина ще за 25 років до народження Ісаака. Чи легко чекати обіцяного 25 років? Це напевне важко. Аврааму теж було важко так довго чекати, але йому допомогла його віра...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Коли я був маленьким, трапилася зі мною дивна пригода.

Був я великий мрійник і фантазер. І от, як мені бабуся читала Життя святих, то я все головне (про спасіння душі та про віру в Бога) пропускав і не замислювався над цим, а всю увагу звертав на чудеса. А потім фантазував собі, наче я святий та рятую кораблі, зупиняючи бурю одним лише словом, або наче я молитвою загашаю вогонь чи хресним знаменням лікую безнадійно хворих і таке подібне напридумував собі. А тоді почав навіть експериментувати: розпалю вогнище, сяду й молюся, щоб Бог його загасив. Або перехрещу воду і думаю: «Ану, чи правда, що по ній можна піти?» Або почну молитися, щоб Бог послав мені велосипед чи ще що.

Я й не здогадувався, що це великий гріх. Бо вимагати в Бога чудес без крайньої необхідності – то страшна зухвалість! Добре ще, що в мене нічого не виходило. А то буває таке, що хто просить порожніх чудес, то йому їх дають біси, а він думає, що то від Бога, починає пишатися собою...