Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Перша сотня. Найкраще від попередника

Отож, у «Волинських єпархіальних відомостей» – ювілей: тримаєте в руках соте число. Але у друкованого органу Київського Патріархату в нашому краї існував і попередник із такою ж назвою.

У середині 60-х рр. ХІХ ст. за рішенням Синоду Російської Православної Церкви всі єпархії повинні були мати свої журнали. Вони переважно з’являлися з однотипними назвами. Так із 1867 року за архієпископа Волинського і Житомирського Агафангела (Соловйова) почали виходити «Волынские епархиальные ведомости» (див. фото). Хоча адміністративним центром губернії був Житомир і там перебував осідок архієрея, та редакція багато літ працювала при Кременецькій семінарії, а друкували видання в Почаївській лаврі. Попервах це був щомісячник, потім періодичність збільшувалась аж до одного разу на тиждень.

У «Частині офіційній» публікувались укази, розпорядження, протоколи єпархіальних з’їздів духовенства й таке інше. Приміром, число 34-те за 1908 рік повідомляло про рішення підняти ціну «пчелиного воска за пуд от 31 руб до 38 руб… для желающих получать свечи только из 1 сорта воска». Як бачимо, питання якості було надзвичайно важливим. Друкувалися тут інформації благодійного плану, напр.: для вшанування викладача Волинської духовної семінарії Б. С. Давидовича «по случаю 25-летия его служебной деятельности от священника с. Кортилис Игнатия Малевича 1 рубль». У «Частині неофіційній» – з-поміж іншого вміщували різноманітні науково-популярні розвідки, етнографічні матеріали, дорожні замітки, художні твори тощо. Бувало, що кожна частина виходила окремим томом. Передплатники одержували разом із черговим номером «Волынских епархиальных ведомостей» різні додатки, а часом і книги на церковно-історичну тематику, як-от «Празднование 900-летнего юбилея Волынской епархии», «Волынь в описании городов, местечек и сел…» (фото на с. 2).

Кожне число видання проходило цензурування, після чого видавався дозвіл до друку. В 1917–1918 роках газета виходила під назвою «Православная Волынь» уже нарешті з україномовним додатком – «Проповідницьким листком».

Хоча «Ведомости» не раз друкували – у дусі того часу – шовіністичні й цареславні матеріали, однак редакція й дописувачі багато потрудились на Божій ниві.

Коли Волинський край, як і вся Україна, опинились по різні сторони державних кордонів, різна доля спіткала й духовну пресу. На радянській частині – Православ’я друковане слово мало недовго, на підпольській – виходили перенесена з Житомира «Православна Волинь», «Церква і нарід», «На варті» та інші.

Наприкінці 1980-х на Волині почала відроджуватись УАПЦ, відродилась і «На варті»; згодом – як офіційне видання Волинської єпархії УПЦ КП – почала виходити газета «Єдина Церква». Коли ж у 2004 році на кафедру в Луцьку було призначено єпископа Михаїла ­(Зінкевича), він вирішив відродити «Волинські єпархіальні відомості». Сучасна газета, отже, не є прямою правонаступницею дореволюційної, а, скоріше, продовжувачем її назви і добрих традицій та напрацювань, які ми намагаємось удосконалювати на вимогу сьогодення. Прагнемо брати від попередників усе краще і наснажувати відновлене видання злободенною тематикою.

У слові з нагоди виходу першого числа владика Михаїл писав: «Інформаційний простір сучасного світу надзвичайно перевантажений. Потоки різноманітної, здебільшого абсолютно порожньої або досить шкідливої інформації виливаються на нас щоденно, щогодини і щохвилини. Часом буває дуже непросто відшукати в тій каламутній воді справжні скарби, що дійсно можуть бути корисними для духовної людини. Але це зовсім не означає, що в добрий ґрунт не потрібно сіяти добре зерно. Сіяч якісного насіння, як і проповідник Божественної науки, – зобов’язаний виконувати своє покликання. Зобов’язаний проголошувати й поширювати те, про що не можна мовчати, пам’ятаючи слова Христа: “Кажу вам, коли вони [апостоли] замовкнуть, кричатиме каміння” (Лк.19:40). Зобов’язаний іти й навчати в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».

Сто номерів – шлях невеликий. Але чорно-біла газета, що виходила на чотирьох сторінках, тепер видається у кольорі на восьми, розповсюджується не тільки в храмах, а й через поштову передплату та кіоски, частина тиражу розповсюджується безкоштовно, основні публікації усіх ста чисел можна читати в інтернеті, на офіційному сайті єпархії ­Pravoslavia.­volyn­.­ua. Втім, читач сам оцінює газету, адже невеличка редакція (усі фахівці, але сумісники) працює саме для Вас. Раді Вашим відгукам, листам, дописам. Разом і надалі творімо друкований орган Київського Патріархату на Волині!