Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Андрій ГНАТЮК

Проблеми збереження української мови полягають не лише в захисті її від зовнішніх впливів, вважають волинські мовознавці. Те, що сьогодні чужомовного продукту на полицях книгарень і розкладках більше, – проблема задавнена. Інша біда, що цей чужомовний вплив підхоплюють багато наших письменників і використовуютьу своїх творах у формі нецензурної лексики, походження якої аж ніяк не українське. Таким чином, мова, яка вижила під чужинським геноцидом і циркулярами, тепер занепадає від деяких так званих майстрів пера, які заради марної слави забруднюють її лихослів’ям. Справжня українська мова знову недоступна українцям?..

Запитання

Яким має бути в церкві зовнішній вигляд жінки? Чи можна, йдучи до храму, не брати хустки, вдягнути штани, використовувати косметику й таке інше?

Відповідає протоієрей Михайло Бучак

Шукаючи відповідь на це запитання, найперше звернімося до Книги книг – Біблії. «І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це...

Віктор ГРЕБЕНЮК

Це запитання з наближенням Пасхальних свят православні задають щороку. Багатьох бентежить: якщо відомо з Євангелії, у якому віці Спаситель зазнав хресної страти, якого дня воскрес, то й дата Великодня відома. Але чому ж вона змінна?

Для нас, європейців ХХІ століття, багато обставин життя двотисячолітньої давнинив Палестині здаються дивовижними: у людей не було прізвищ, одночасно ходили різні гроші (світські та храмові) тощо. Та найбільш неймовірним є ставлення давніх людей до часу. Юдеї – сучасники апостолів – хочі ділили вже добу на години, але відповідно до пори року години мали різну тривалість. Причому лічили час тригодинними блоками – тричассями; про хвилини чи секунди і гадки не мали. Тривалість місяців не була щороку однакова, причому їх було то дванадцять, то тринадцять. Протягом доби розрізняли два вечори...

Петро МАРТИНЮК

Ще, здається, зовсім недавно було при­значено священика на селище цукрового заводу, що у Володимирі. А як величаво сяє сьогодні красою Свято-Володимирська церква, немов закликає: «Погляньте на мене, як день у день я стаю все помітнішою».

За допомогою спонсорів місцеві парафія­ни з настоятелем священиком Юрієм Пікулою намагаються якомога швидше перейти від тимчасового храму до нового великого храму Божого і допомагають священику, хто чим може. Спільними трудами і спіль­ною молитвою намагаються звести куполи на церкву, покрити їх і прикрасити їх хрестами...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

З того часу як люди перестали слухатись Бога, вони втратили рай, вони втратили своє щастя. Адже коли людина грішить – вона страждає, тобто нещаслива.

Перші люди через свою неслухняність утратили можливість розмовляти з Богом і бути щасливими з Ним. Їхні нащадки, тобто люди, які народжувалися після них, теж були далекими від Бога.

Але Господь пообіцяв Адаму і Єві та всім їхнім нащадкам, що прийде Спаситель, Який врятує людей від їх гріхів, від їх неслухняності Богові та навчить їх бути щасливими.

Творець дуже любить нас, людей. Його не слухались перші люди, не слухаються і тепер, але, незважаючи на це, Він послав нам на землю Спасителя – Ісуса Христа...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Ніч добігала до кінця. Далеко, на східному обрії, небо почало рожевіти. Яскраво-рожева смуга поволеньки розсувалася щораз ширше. Починало розвиднятись.

В Оливному саду відізвалась перша пташина. За хвилину таких голосів стало чути більше, але вони були несмілі, неголосні. Коли ж почало розвиднятись, пташки виспівували голосніше й радісніше.

Місто Єрусалим було спокійне, там не було чути ніяких голосів. Мешканці спали. Це був святковий день. Свято Пасхи.

За містом, недалеко від гори Голгофи, теж було тихо. Там був гріб, у якому поховали Людину, Яку недавно стратили. Біля гробу було чути притишену розмову. То – римські вояки, щоб не заснути, розмовляли...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Великих злочинців і розбійників удавнину засуджували і засилали на важку працю в Сибір, – як казали, на каторгу. Але бувало, що декотрі втікали з каторги і далі продовжували займатися своїм злочинним ремеслом. Таким був Хома-розбійник, який утік з каторги і почав наводити страх на всіх людей, які жили мирно і спокійно. Його не раз хотіли спіймати і віддати до рук правосуддя, але кожен раз він встигав утекти.

Одного разу сталась така подія. Пасхальної ночі майже всі люди села пішли до церкви на Богослужіння. Але в одній хаті залишився малий хлопчик, який спокійно спав. Серед ночі він прокинувся від скрипу дверей. Розплющивши очі, він побачив у хаті зарослого, не по-святковому одягненого чоловіка. Хлопчик встав, думаючи, що люди вже йдуть із церкви. Він узяв зі столу крашанку, дав її незнайомому бородачеві і сказав: «Христос воскрес!» А той зніяковіло відповів: «Воістину воскрес!» – і пішов з хати, не взявши нічого, крім крашанки хлопчика...