Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
Відродження українського Православ’я у 1941–1942 роках
Протоієрей Микола ЦАП,
канцлер, викладач Волинської духовної семінарії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в Луцьку
Долю Української Православної Церкви в часі Другої світової війни доводиться розглядати в тісній залежності від ходу воєнних подій і змін політичної влади на українських землях. Початок війни гітлерівської Німеччини з СРСР загально серед українців викликав велику радість у тому розумінні, що з’являлась віра і надія на постання Української держави і своєї Церкви.
Однак ці надії швидко розвіялися, коли слідом за армією прийшла цивільна німецька влада і було створено перехідні органи управління до перетворення українських земель на німецьку колонію. В умовах відносної релігійної свободи, яка була на початку німецької окупації, православні українці Волині, Поділля й Полісся почали організовувати церковно-релігійне життя. Найбільш авторитетним церковним ієрархом був тоді архієпископ Олексій (Громадський), який після страстотерпства від більшовиків мав стати на чолі Української Церкви. Однак сподівання провідних українських православних кіл, що їх очолить архієпископ Олексій, найстарший за висвятою ієрарх на українських землях, і об’єднає в єдину Українську Православну Церкву під керівництвом митрополита Діонисія (Валединського) – предстоятеля Автокефальної Православної Церкви в Польщі, не здійснилися...
Церковне розлучення і другий шлюб – не благословення Боже, а Його попущення, аби людині не впасти в ще більші гріхи
Запитання
Чому і в яких випадках Церква дозволяє розлучатися?
Відповідає протоієрей Віктор Михалевич
Під час прийняття таїнства Шлюбу молодята перед Богом, священиком і рідними, кладучи руку на Євангеліє, урочисто промовляють слова присяги: «Я, (ім’я), беру собі тебе, (ім’я), за дружину (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність подружню, і не залишу...
Подорожні записки прочанина про Крим
Віктор ГРЕБЕНЮК
Ось уже три роки паломницька служба нашої єпархії працює на повну силу. Паніматка Лариса Савчук, керуючи цим підрозділом консисторії, старається, як може, тож волинські богомільці мають змогу побувати в близьких і далеких відпустових місцях. Найдовшою і найскладнішою подорожжю, що її пропонує паломницька служба нашим пілігримам, є проща до православних святинь Криму. Цього року побував там і автор цих рядків.
Крим у нашій уяві – це море і пальми. І квітуючі пальми (на південному березі), і тепле море в Криму справді є. Але щоб добутися до моря і пальм, треба проїхати степовий Крим: довгі десятки кілометрів рівної як стіл площини, де нема ні людей, ні дерев, ні, здається, й тварин, – тільки пожухла трава, тільки велетенські пожежі, яких ніхто не гасить, та знову довгі версти випаленої землі, де вогонь уже відгоготів. Особливо вражає це вночі: здається, що полум’я до неба зліва, справа, позаду й попереду – то виверження вулкана...
Священик Володимир ПИРІГ,
настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Миляновичі Турійського деканату
Діти – наша надія. Яким буде їхнє майбутнє, залежить сьогодні від нас – батьків, Церкви, школи. Разом цих три добрих учителі зможуть виховати дітей.
Є різні думки стосовно впровадження у школах предмету «Основи християнської моралі». Дехто вважає, що це не на часі, бо у Церкви, мовляв, немає навчальної бази. Але варто нагадати, що на Західній Україні вже з десяток років у багатьох школах є урок «Основи християнської моралі» і міжконфесійні методичні напрацювання на кожен клас. Церква загалом має двохтисячолітню, а в Україні – тисячолітню традицію навчання і виховання дітей. Саме на церковних, богослужбових книгах навчались писемності, культури, моралі...
Віктор ГРЕБЕНЮК
У Луцьку є десятки храмів, а от православна чернеча обитель – одна: Замковий чоловічий монастир Різдва Христового. Розміщений він на території колишнього Окільного замку, у приміщенні, що налічує не одне століття. Спершу тут був католицький кляштор, згодом – тюрма, музичне училище, а останніх декілька років старовинні мури стояли пусткою. Віднедавна у цих стінах знову загорілася лампада благочестя: тут спасається братія на чолі з намісником ієромонахом Святополком (Канюкою). Проте належно облаштованого храму насельники досі не мали. І ось у вересні єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив монастирський храм на честь преподобного Іова Почаївського...
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Був теплий літній ранок. Вночі пройшов дощ. Сонце весело визирнуло із-за хмари і, зігрівши своїм лагідним теплом землю, покликало на вулицю як дорослих, так і дітей.
У повітрі було багато озону. Дихалось легко і глибоко.
Оля прокинулась після солодкого сну. Вона почувала себе дуже щасливою. Сьогодні неділя, і їй виповнилося 16 років. Мама заздалегідь потурбувалася про це свято. На стільці донечку чекала гарна біла сукня.
Оля швиденько встала, поспіхом привела себе в порядок і застелила постіль. Нарвавши великий букет троянд, іменинниця вирушила з дому. Вона поспішала до храму, щоб разом з близькими людьми подякувати Богові за прожиті роки...
(притча)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Одного разу Сонце розмовляло з Вітром, і Вітер хвалився, що в нього сили набагато більше, ніж у Сонця: він може виривати дерева з корінням, і зривати дахи з будинків, і людей збивати з ніг...
На цю мову Сонце відповіло: «Добре, якщо ти такий сильний, то зніми он з того перехожого плащ». – «Плащ? Дрібниця, справа однієї хвилини!» І Вітер почав дути. Але з перехожого плаща не зняв, навпаки – той ще більше в нього закутався. Вітер зовсім розбушувався і подорожній підняв комір, потім повернувся до Вітру спиною – плаща так і не зняв.
Спостерігаючи за цим, Сонце сказало: «Досить, нічого в тебе не вийде. Дозволь я спробую...» І почало гріти – лагідно, спокійно. Потеплішало, перехожий незабаром зняв...
(повчання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Коли син Авраама Ісаак став дорослим – він одружився з дівчиною, яку звали Ревека. Через деякий час у них народились хлопчики-близнятка Ісаак та Яків.
Невдовзі після народження близнят у країні настала засуха. Кілька місяців не було дощу, висохла трава, яка є пашею для овечок, на полях не було врожаю.
Через засуху не стало їжі для родини Ісаака та для їхніх тварин. Мабуть, він думав: «Що ж мені робити? Без води ми загинемо».
Ісаак з Ревекою вирішили переселитись на деякий час в іншу місцевість – поки мине засуха. Тими днями люди під час голоду або засухи переселялись до Єгипту. Але Бог...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи