Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
Протоієрей Микола ГІНАЙЛО, що в П’ятиднях Володимирського деканату з громадою православною 10 років стрічає Різдво Христове просто неба, у сніг та мороз, під стінами храму молячись, сподіваючись, що прийде українська влада в українській державі
В очікуванні величної події затамовує дихання світ. Кожна людина, віруюча і невіруюча, задумується над тим, що зроблено і що очікує попереду. Ось уже 2008-й раз людство із завмиранням серця і нетерпінням чекає дня величі Господнього промислу – дня приходу на світ Богонемовлятка Ісуса, Його дня народження. Незбагненне для розуміння, неосяжне людським розумом утілення Бога через взаємодію Святого Духа і Діви Марії. Неосяжний, Невмістимий, Всюдиприсутній і Всемогутній, Безпочатковий прийшов у світ – і лежить повитий на сіні у яслах. Це Малятко, беззахисне, рученятками Своїми перебираюче, спасе «рід перелюбний і грішний», стане Дорогою правди і спасіння, відкриє шлях до Царства Небесного й вічного життя...
Валерій ШАРАНДІН,
вихованець Волинської духовної семінарії
Духовно багатий народ – той, який має безцінні скарби людського духу, що йому залишили попередні покоління. Українська православна спадщина на Волині – одна з найбільших. Церковне мистецтво – її складова частина. Серія публікацій у цій рубриці допоможе пізнати різні церкви Волині, якій належить визначна роль у формуванні та розвитку української архітектури, довідася про багатовікову складну історію нашого краю, закарбовану в монументальних мурованих християнських святинях, монастирських ансамблях – осередках віри й просвітництва.
Волинь у минулому – величезний за площею історичний та адміністративний регіон. Його географічні межі неодноразово змінювалися протягом віків. У наш час на території історичної Волині розташовані Волинська, Рівненська, Житомирська області сучасної України, частина Тернопільської, Хмельницької та невеличка частина Львівської областей. Крайній північно-західний кут стародавньої Волині з містами Холм, Замостя та Біла увійшов до складу Польщі, а північна частина з містами Пінськ, Берестя (Брест) і Кам’янець – до Білорусі...
В очільника «Холмщини» Миколи Онуфрійчука – ювілей
Юлія СПІРІНА,
завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»
«...Хто впокоряється – той буде піднесений», – так говорить Господь. І вповні ці слова стосуються холмщан, яких було примусово виселено з прабатьківських земель.
Нині волинську громаду холмщаків очолює Микола Онуфрійчук, якому цього року виповнилося 70 літ – поважна дата у житті кожної людини.
Народився Микола Антонович 22 грудня 1937 року в селі Путновичі Холмського повіту в сім’ї коваля. Вона разом із сотнями тисяч співвітчизників зазнала варварської депортації на сухі, непривітні землі Південної України, однак правдами та неправдами повернулася ближче до рідної землі – на Волинь. 1960 року Микола Онуфрійчук, який завжди любив українську мову, закінчив Луцький державний педагогічний інститут і став учителем-словесником. Працював на культурно-освітянській ниві.
З часу виникнення руху земляків-забужан Онуфрійчук – активний учасник згуртування громади, а останніх сім років очолює Волинське обласне ветеранське громадсько-культурне товариство «Холмщина», яке стало найактивнішим громадським товариством на Волині...
Який інтим Творець благословляє, а який карає «до третього й четвертого покоління»
Запитання
Чи доцільно у нашому часі зберігати цноту до вінчання?
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
«Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та розпусників судитиме Бог», – написано в Посланні до євреїв святого апостола Павла. А в Притчах Соломонових читаємо: «Хто чинить розпусту, не має той розуму, він знищує свою душу...» Саме такі наслідки мають дошлюбні статеві стосунки для молодих людей, і про це нас попереджає Біблія.
А як же покаяння? – можете запитати ви. Невже Бог такий немилосердний? Ні, безумовно, Бог прощає всім, хто щиро кається і має тверде бажання залишити гріх розпусти. Але даймо собі відповідь: коли ми сповідались у цьому гріху, чи дійсно мали щире бажання не повторювати його?..
Андрій БОНДАРЧУК,
народний депутат України першого скликання, голова Волинського крайового Братства Св. ап. Андрія Первозваного (Луцького Хрестовоздвиженського)
Так, сталось це ще в Радянській Україні, коли до проголошення незалежності було вісім місяців. Але Різдво Христове, Великдень, Трійцю християни 1991 року вперше відзначили офіційно, як вихідні і святкові.
Нині це вже історія. Але варто згадати цю важливу подію, яка вилилась у коротку Постанову Верховної Ради УРСР від 26 грудня 1990 року.
Ще на початку першої сесії, коли формувався перелік питань, які депутати пропонують розглянути, я від мікрофона озвучив свою пропозицію про офіційне визнання цих свят. То був один із пунктів моєї передвиборчої програми. Доки Верховна Рада не сформувала...
Новорічна історія
Протоієрей Михайло БУЧАК
Я свято вірив у те, що як проведеш перший день нового року, таким він і буде.
Перед своїм грандіозним забігом по супермаркетах і ринках я придбав плюшеву мишу, адже попереду, згідно зі східним календарем, її рік. Отримавши надійного захисника у всіх своїх турботах, я відправився за іншими покупками. У маршрутному таксі мишей їхало майже стільки ж, як і людей. Я посміхнувся, пригадавши слова дружини: «Про мишу потрібно говорити щось хороше або взагалі нічого» – і понісся по магазинах...
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Було сонячно, але холодно. Іноді налітав вітер, ховав сонце в сиві хмари.
– Помолися за всіх нас, постав свічку за Лізоньку. Сам не йди, зачекай Миколку. І не бешкетуй на вулиці, – сказала мама Дмитрикові.
Миколка, про якого говорила мама, був сусідом Дмитрика. Він ріс без матері. Вона померла. Батько його дуже пестив, ні в чому хлопцеві не відмовляв. У Миколки часто проявлялася зверхність до інших дітей. Він соромився гуляти з бідно вдягненим товаришем. Дмитрикові дружити з Миколою було важко, та до церкви вони все-таки йшли разом.
Як завжди, Миколка встиг попередити Дмитрика:
– Ти зі мною поруч не ставай, ти мені заважаєш.
Дмитрик зовсім не збирався ставати поруч. Він відійшов поставити заупокійну свічку за сестричку Лізоньку. Дмитрик, коли вона померла, дуже плакав...
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Утративши право первородства, Ісав зненавидів свого брата Якова і навіть задумав убити його, як тільки помре їхній батько Ісаак. Ревека дізналась про цю небезпеку та, знаючи гнівливу вдачу Ісава, вирішила на деякий час відправити Якова в Месопотамію, до свого рідного брата Лавана. Але, щоб не хвилювати свого старого чоловіка, вона не сказала йому про криваві наміри Ісава, а повідомила йому іншу причину, щоб Яків тимчасово залишив домівку. Ще одним її бажанням було, аби наречена Якова була не місцевою, щоби він одружився з дівчиною із її родини. «Я не хочу, щоб Яків одружився на місцевій дівчині, як Ісав. Хочу, щоб майбутня невістка мала віру в Єдиного Бога», – сказала вона Ісааку...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи