Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Протоієрей Михайло БУЧАК, капелан Волинського державного університету імені Лесі Українки

Останніми роками усе більше молоді (ба й старших) захоплюються розвагами запозиченого з-за кордону так званого дня святого Валентина, який нібито припадає на 14 лютого. За шаленими «валентинівськими» ігрищами нелегко номінально православному юнацтву розгледіти наближення свята Стрітення. А дехто гадає, що обидва свята, наповнені існуючим нині змістом, цілком сумісні. Однак – це помилка...

«Мир вам у Христі Ісусі!» Звертаємося цим християнським вітанням, усвідомлюючи одначе, що миру, спокою стає все менше у нашому XXI столітті. І ми не в силі зупинити те, що провістив Господь наш Ісус Христос через Євангеліє від Луки: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, не мир, а розділення. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох»...

Віктор ГРЕБЕНЮК

Кожен храм – чи то величний собор, чи скромна церковця – має одне найголовніше призначення: тут навколо чаші з Тілом і Кров’ю Господніми гуртується громада, тут навчається вона Слова Божого. Та є храми, що гуртують увесь народ, вони – символ нації: Нотр-Дам – у Парижі, Христа-Спасителя – у Москві... Для Руси-України – це Київський собор Святої Софії – Премудрості Божої.

Його зведено за наказом великого князя Ярослава Мудрого на місці останньої битви русичів із печенігами – кочівниками, від яких довгі роки...

Запитання

Для чого ми носимо натільний хрестик, адже це знаряддя вбивства нашого Господа?

Відповідає священик Андрій Ротченков

Хрест для православних християн – не символ трагедії і вбивства нашого Господа, а символ Божої любові до нас, нагадування про жертовність...

Юрій РИЧУК

Коли єпископ Михаїл призначив протоієрея Віктора Михалевича капеланом Волинського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), той трохи збентежився. Дійсно, відносно нова для сучасного українського священицтва форма служіння, заснована духовною консисторією влітку 2004 року, змусила замислитися: з чим іти у світський навчальний заклад молодому священику? Як стати для великої маси студентства не просто одним з викладачів, а власне тим, що вимагає капеланство, – опікуном тих, хто не завжди має можливість прийти до храму? Не мав отець Віктор ні розробленої програми, ні досвіду подібної праці. «Старайся з Божою допомогою і на основі Закону Божого дати...

Священик Віктор ЛІПЧИК,
настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хорохорин Луцького районного деканату,
Віктор ГРЕБЕНЮК

«Хоч і пізнав би я всі мови, І віру міг могутню мати, А в серці б я любов не мав – Нічим би був, нічого б не здолав». Ці слова Івана Франка – віршований переспів уривка з Першого послання до коринфян апостола Павла – звучать і тепер для кожного з нас як молитовна заповідь, як дороговказ у виборі життєвого шляху. Від смерті Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшого імені як Франко. Коли, за висловом Володимира Винниченка, «час був незвичайний і звичайні закони не діяли», Франко був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним ніким не затвердженим міністерством культури й освіти.

Як відомо, народився він на Галичині, на Бойківщині, яка на той час входила до складу Австро-Угорської імперії, «тюрми народів». Його батьки Яків і Марія були селянами. Батько працював у кузні, де люди говорили про життя народу. Це місце й стало першою життєвою школою для майбутнього митця. Так само глибоко...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Коли ми образили когось, завинили перед людиною, тоді відчуваємо на серці тягар. Тоді виникає бажання загладити провину, зробивши щось добре. Здається, подарували б найдорожче, аби лише не ображалась скривджена нами людина, аби не мучила нас совість. Таке саме бажання виникло в Адама і Єви після того, як вони образили Бога своєю неслухняністю. Перші люди хотіли примиритись з Богом, хотіли висловити свою любов до Нього. Для цього вони щоразу перед молитвою приносили Богові дарунок – жертву. Це була чи тварина, чи хліб, чи олія, чи вино...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді

Стояв чудовий літній ранок. Легкий вітерець колихав дерева. Листя та квіти заворушились і почали шептатись між собою.

Стара яблуня схвильовано зашелестіла:

– Слухайте, слухайте, квіточки, – струсіть із себе гусінь!

– Чому? – дружно повернули голівки квіточки, – чому їх треба струсити?

Вони були, мов діти, які завжди, перед тим, як щось робити, запитують: чому?

Стара яблуня відповіла:

– Якщо ви їх не струсите, то вони вас з’їдять...

Священик Володимир ДРОЗД,
настоятель храму Архістратига Михаїла в с. Промінь Луцького районного деканату

Колись дерево пізнання добра і зла, що росло в Едемському саду, стало причиною гріховного упадку наших прародичів, унаслідок чого людину спостигла справедлива кара за її провину перед найсвятішим Богом. Друге ж – дерево Життя, Хрест Господній, на якому Божий Син показав світові безмежну любов, задля примирення людини з Богом помираючи за злочини світу. Усі, хто з любов’ю споживає плоди цього дерева, – одержують спасіння і життя вічне...