Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

За матеріалами писанкарки Віри МАНЬКО підготував Андрій ГНАТЮК

Чи не найпоширенішою прикметою Великодня є яйце, знак відродження всього живого, пробудження. І пов’язане воно з Воскресінням Христовим дуже давно. З переказів дізнаємося, що коли Марія Магдалина пішла з проповіддю світом, то римському імператорові Нерону, мучителеві християн, принесла крашанку і привітала його словами «Христос воскрес!» Нібито відтоді яйця на Великдень фарбують і називають крашанками. А коли майстри наносять на них візерунки, розписують їх, то такі яйця називають писанками. Є ж іще крапанки і шкрябанки. У кожного майстра візерунок – то певні його роздуми, окрема мова, загадковий текст про щось, який може залишатись не до кінця розгаданим навіть тим, хто вивченню писанок присвятив усе життя.

До речі, походження української писанки залишається малодослідженим: археологія не має жодних свідчень існування на теренах України (Київської Русі) розписаних яєць, тимчасом як на території сусідньої Польщі під час розкопок могил Х–ХІІІ століть знайдено розписані шкаралупки і навіть одну цілу писанку. Про це говорить у книзі «Українська народна писанка» відома майстриня з розпису яєць Віра Манько. Знаходили культові яйця і в курганних похованнях скіфів у Східному Криму (ІV ст...

Запитання

По радіо почув проповідь священика, який стверджував, що до церкви треба ходити щонеділі. Я ж ходжу до храму дуже рідко: на Пасху і на Різдво. Вважаю, що в мене Бог є в серці. Я в Нього вірую, молюсь до Нього – і цього мені достатньо. Навіщо ходити до церкви кожну неділю?..

Протоієрей Віктор МИХАЛЕВИЧ,
капелан і викладач Волинського інституту імені В. Липинського МАУП, настоятель парафії апостолів Петра й Павла в с. Коршовець Луцького районного деканату

У книзі «Закон Божий» сказано, що ми називаємося православними християнами, бо віруємо в Ісуса Христа, як викладено у Символі віри. Ми належимо до заснованої Ним єдиної, святої, соборної й апостольської Церкви, яка під керуванням Духа Святого незмінно, правильно славить, вірить, береже вчення Спасителя. Один із давніх отців Церкви св. Анастасій Синаїт зазначив: «Православ’я – це істинне уявлення про Бога і творіння».

Але чи мають це істинне уявлення про Бога мільйони «православних», які приходять до церкви (та чи й приходять?) лише у Великий піст, формально відбувши Сповідь та Причастя, поспішаючи над ранок Великодня, щоб устигнути посвятити пасхальний...

Ганна ХАРІВ

Старі цвинтарі схожі на музеї. Муровані склепи, пам’ятники на могилах, написи на мармурових плитах і навіть безіменні горбики з хрестами а чи дерев’яними тумбами несуть відомості про час, коли жили на землі поселенці цього місця вічного спочинку, про їх соціальний стан, віросповідання, політичну приналежність. А ще про моральні принципи оточення, з якого вони випали.

Ми з донечкою бредемо по такому старовинному кладовищу на Прикарпатті. Несемо у відерці розсаду ранніх весняних квітів до могили бабусі. Ось вона, за високою березою, що нахилилась над безіменним пагорбом, порослим травою і...

Юлія СПІРІНА,
завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»

Кожна з нас знає відповідь на це запитання – адже потрібно побілити стелю, помити вікна, усе випрати, випрасувати, килими вибити-витрусити, повимивати-позаглядати в усі шпаринки, про які іншим разом і не згадаєш; напекти печива зо три відра, насмажити півтонни ковбасок, запекти шинку, накрутити голубців, нарізати салатів, спекти паски, зварити яйця, поробити крашанки, і так далі-далі, годі й закінчити...

Для чого це все? Щоб задовольнити потреби тіла. А душа? Як ми можемо задовольнити її нагальні потреби у суєтній круговерті? Може, зупинитися, озирнутися і замислитися: що важливіше? Відро печива чи Сповідь? Чиста підлога чи чиста душа? Аромат ковбаски чи аромат ладану? Що краще: змучитися від хатньої роботи чи від Страсного хресного ходу? Стояти біля плити чи стояти на виносі Плащаниці? Зустрічати Воскресіння Христове...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

В Україні був звичай напередодні Великодня не заливати і не гасити вогню. Кожен господар тримав жар цілу ніч, щоб можна було запалити скалку після ранкового Богослужіння.

Господині в Страсну суботу печуть, варять, готують, щоб було і своїм, і захожим людям. Усі радісно чекають і зустрічають Великдень...

У селі на той час жив нещасливий бідняк. Не гультяй, не п’яниця, а добра, працьовита людина. Мало того, що пропала й перевелася вся його худоба і двічі погорів, – так ще й дружина померла, лишивши на нього повну хату дітей. Залишився вдівцем, та до того ж...

Віра ТКАЧУК,
голова луцького методоб’єднання вчителів християнської етики

Немає нічого кращого, як повертатися з далекої подорожі до рідної домівки, де тебе люблять, чекають, де все тобі таке рідне і миле. Таким поверненням додому є наша путь у Царство Небесне – вічне життя, нескінченну радість. Дорога туди тяжка й небезпечна, на ній трапляється безліч перешкод і труднощів. Та іншої у Царство Боже немає.

Як нам стати на цей найважливіший шлях, як іти і дійти, розповідає чудова книжка – православна читанка Ганни Куземської «Дорога додому» (К.: Фенікс, 2006).

Вона унікальна змістом і художнім оформленням. Складається із тридцяти авторських оповідань, які порушують сучасні й вічні проблеми духовного світу людини. Зміст оповідань поглиблюють творчі завдання, пояснення найголовніших засад православної віри, цитати зі Святого Письма, творів святих отців, авторська публіцистика.

Книжка укорінена в національні традиції України. Читач відкриває для себе духовні багатства нашого народу. Основним елементом художнього оздоблення читанки є розмаїття національної...