Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Леоніда БАДИВСЬКА,
півча церковного хору с. Соснина Іваничівського деканату, депутат райради

Добру традицію наших дідів і прадідів відродили у селах Соснина та Менчичі Іваничівського деканату. У день великомученика Юрія Переможця у храмах на Божественній Літургії парафіяни молилися за здоров’я, за хороший урожай, за те, щоб Господь послав нам благодатний дощ. Адже ця весна така посушлива. Після відправи обидві громади з церковними хорами, із хоругвами та освяченими житніми віночками пішли в поле, «на хліба», де відправляли спільні молитви за врожай. А почин цьому дав голова СВК «Вітчизна» Павло Філюк, його підтримали настоятелі протоієрей Володимир Прус (менчицька парафія Положення риз Богородиці у Влахерні) та священик Володимир Конопко...

Парафіяни с. Промінь (Пілганів) Луцького районного деканату

У нашому селі діє Свято-Михайлівський храм. Настоятель – протоієрей Володимир Дрозд. Ось уже 8 років він служить у нас на парафії, здобув авторитет і повагу. Доброта, любов до ближнього – ці ідеали завжди присутні в проповіді священика. Сам живе за християнськими чеснотами і людей цього навчає. Завжди щиро підтримує у горі й розділяє радісні події у житті односельчан.

Люди дуже вдячні о. Володимиру за підтримку в ремонті храму, який є пам’яткою архітектури кінця XIX ст. Замінено старі дерев’яні куполи на нові – позолочені, частину церковного подвір’я викладено бруківкою, оновлено під’їзд...

Галина БОНДАРУК, Луцьк

Віра потрібна кожній людині, як чиста вода чи повітря. Без віри в Бога людина затьмариться в своїх щоденних проблемах. Не раз буває: над чимось важко працюємо, а воно все намарне, тому що більше вірили і покладали надію на свої, людські сили, ніж на Бога.

Віра в Бога – не в словах. Віра засівається в наших серцях через добрі вчинки. Потрібно над собою працювати, щоб цю віру в серці мати. Не забуваймо відвідати хворих, поспішаймо на допомогу тим, які потребують цієї допомоги, не чекаючи від них плати, цінуймо труд інших. Щоб не втратити віру, не потрібно піддаватися спокусам, які ведуть до гріха. Адже дуже легко потрапити в середовище спокус: азартні ігри, телевізор (бувають повчально-пізнавальні передачі, з них можна доброго навчитись, але поганого – не дивитись). Люди...

Від імені парафіян Воздвиженської церкви в Нововолинську Марія МАТВЄЄВА

У Нововолинську будується Хресто-Воздвиженська церква. І великою мірою за кошти родини Володимира і Надії Голянів. Настоятель цієї церкви – їх син, протоієрей Віталій. Молода, грамотна людина, з університетським дипломом історика. Його проповіді ми завжди слухаємо, затамувавши подих.

Його батько Володимир Михайлович багато років їздив на заробітки, забезпечив себе і дітей житлом. А тепер вирішив побудувати храм. Не всі ж, виходить, переводять гроші в закордонні банки, а насправді люблять свою країну і дбають про її духовне відродження...

Віра ТКАЧУК,
голова луцького методоб’єднання вчителів християнської етики

Останнім часом популярним став вислів «Знай українське, люби українське, захищай українське». Справжній громадянин, патріот чинить так завжди. Але чи кожен українець? Причин нехтування своїм, українським, багато, але не будемо в котрий раз їх називати для виправдовування.

На вісімнадцятому році нашої незалежності ми бачимо, на превеликий жаль, що неукраїнська продукція, як матеріальна, так і духовна, перенасичує наші ринки, телеканали, книгарні...

Віра КУХТА

Хочемо повернутися думкою до святкування 230-річчя Свято-Параскевської церкви в селі Милятин Іваничівського деканату.

Приємно було нашій родині читати у «Волинських єпархіальних відомостях» (№ 11–12 за 2008 р.) публікацію «Міцні мури – міцна віра» про нашу церкву, до якої ми ходили, в якій виросли, яка святкувала свій ювілей, у якій вірою і правдою правив наш дідусь. Протоієрей Никифор Олійчук із 1942 року по 1977-й (це майже 35 літ) був настоятелем церкви Святої Параскеви в Милятині...

Галина БОНДАРУК,
м. Луцьк

У Святому Письмі сказано: шість день працюй, а сьомий – відпочивай від життєвих справ і присвяти його служінню Богові й ближньому. Проте люди розуміють по-різному недільний відпочинок. Далеко не всі зранку поспішають до храму, щоб помолитись за себе і за інших. Одні – на риболовлю, в бар, на футбол, до телевізора, а інші – на базар.

Чи коли-небудь ви спостерігали за такими простими речами? Якщо працюємо у святкові й недільні дні, то чи приносить користь така праця? Наприклад, базар: не завжди в неділю купиш те, що тобі необхідне. Робота на городі: чи то орати, чи сапати, а в наступний день линув дощ або град – і все змило...

Секретар консисторії ігумен Марк (ЛЕВКІВ)

У минулому номері нашої газети в рубриці «Відповідь богослова» вміщено статтю «Ритуальна нечистота?» Прості й обґрунтовані слова священика Андрія Ротченкова покликані внести ясність у дражливе питання, дати богословське тлумачення. Це, на мою думку, й добра підказка парафіяльним священнослужителям у їх душпастирській практиці. Приємно відзначити, що в нашому виданні дедалі частіше з’являються публікації, які викликають певний відгомін, спонукають мислити над животрепетними проблемами духовного життя, досліджувати і Святе Письмо, і джерела Святого Передання. Ось і відповідь щодо церковної поведінки жінки під час критичних днів у деяких активних читачів – як священнослужителів, так і вірян – викликала різну реакцію, що, власне кажучи, мене не здивувало. Багато хто звик до однозначності в Церкві...

Юлія СПІРІНА,
завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»

«Збережи і захисти життя дитини» – таку назву мала акція духовного відродження України, яка тривала влітку. Її складова – збір підписів за законодавчу заборону абортів в Україні.

Якось у неділю поблизу Свято-Троїцького кафедрального собору ми пропонували парафіянам підписатися. Різні люди у нас є. І як лакмусовий папірець, проявляється їхнє християнство у реакції на заклик таким чином захистити життя ненароджених малюків.

Хтось, відсахуючись, проходить поспіхом повз столика, бо надто поспішає (стільки часу відстояв у церкві!). Хтось проціджує крізь зуби: «То мене не стосується» і йде неквапом далі. Ще один просторікує: «Ось коли держава створить умови, даватиме житло молодим, тоді вже...» Хтось категорично відкидає саму ідею заборони: бо ж, мовляв, будуть підпільно робити і будуть калічитися. А інші полемізують на тему свободи жінки робити чи не робити аборт.

Із тих, хто підходить до столика, дехто жваво погоджується, наводячи власні приклади, як старша уже пані: «Я народила трьох дітей за чотири роки. Важко було, і недосипала, і...

Олеся КУЛІШ,
с. Лахвичі Любешівського деканату

Празник святителя Миколая Чудотворця в селі Лахвичі Любешівського деканату 19 грудня 2007 року був не схожим на попередні свята.

Рівно 64 роки тому тут сталася велика трагедія. У ніч із 18-го на 19-те грудня 1943 року в село прийшли загони НКВД і влаштували масове побоїще. Вони шукали воїнів УПА, «бульбашів», як тут їх називають. Нікого не шкодуючи, не оминули жодної хати. Кого спалили сплячими, кого вбивали з гвинтівок – усього загинуло близько 50-ти людей. Тієї ночі забрали всю худобину, спалили майже всі хати. Дехто втік, дехто заховався в льосі – їхні свідчення можна послухати і записати для нащадків...