Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Священик Микола САВЧУК,
настоятель парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці в Луцьку,
Віктор ГРЕБЕНЮК

Православні нечасто відзначають дні народження угодників Божих, а переважно дні їхньої смерті або дні знайдення мощей тощо. Але згадати про святого в той день, коли Господь привів його у світ, молитовно звернутися до нього саме в ту дату – теж добре діло. Тим більше, що не так давно в Луцьку замироточила ікона цього святого, і від неї були численні зцілення, тож лучани не могли не згадати про святителя в день його ювілею. Те, що ікона замироточила в храмі Київського Патріархату, свідчить про неправдивість тих, хто заперечує його благодатність, а те, що вірні й духовенство нашого Патріархату так урочисто вшановують святого, який був за походженням росіянином, заперечують вигадки, нібито УПЦ КП – політична націоналістична організація, а не Христова Церква...

Запитання

Що таке сон? Як повинен християнин ставитися до сновидінь? Чи можна вірити снам? Чи можна користуватися сонниками?

Відповідає протоієрей Віктор Михалевич

«Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон» (З Книги пророка Даниїла).
«І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим...

Андрій ГНАТЮК

Диво-ікони

Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, удавнину, мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного світу.

Велику роль іконам наш народ відводив невипадково. У період формування християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою технікою виконано...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Після потопу люди поступово заселяли землю. Проживши довге і щасливе життя, Ной помер. Не всі його нащадки старались зберігати і поширювати вчення про Бога. Тому люди почали потрохи забувати про Господа. Вони будували величезні держави (Єгипет, Вавилон) і дуже пишались собою. Дехто навіть називав себе богом. Утративши знання про Бога, вони поклонялися зіркам, місяцю, сонцю, тваринам і птахам. Така віра отримала назву поганство. Вона трималась і на нашій, українській землі, у Київській Русі, доки князь Володимир не запровадив Християнство.

Ви любите і шануєте свого тата. Чи сподобалось би йому, якби ви стороннього чоловіка почали називати татом і шанувати його, а про свого тата забули б? Звісно, що не сподобалось би. Так само нашому Небесному Отцеві – Богу не подобалось, коли люди забували про Нього і називали богами птахів, звірів, зірки або себе називали богами.

Господь знову шукав слухняну Йому людину з чистою душею, щоб вона допомогла іншим зрозуміти Бога і повірити в Нього, стати слухняними Господу і бути щасливими...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ, директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Злива спричинила багато неприємностей у селі. То тут, то там лежали повалені дерева. Надходив вечір, а світла не було. Настуся згадала, що зовсім недавно вони з мамою купили свічку, і почала шукати її. Нарешті, знайшлась! Дівчинка розрізала свічку на чотири частини, запалила одну з них, а решту віднесла сусідам.

– Доню, ти сьогодні зробила щасливими наших сусідів, ти подарувала їм світло в темряві, – сказала мама і ніжно подивилася на доньку. – Найбільше в світі я хотіла б, щоб у своєму житті ти була світлим промінчиком для інших.

Настуся не розуміла:

– Невже я можу стати промінчиком, адже я дівчинка?..

Підготував Андрій ГНАТЮК

Насамперед під час Петрового посту треба частіше бувати на Богослужіннях. Не можна виправдовувати свою відсутність різноманітними особистими обставинами, можливостями і неможливостями. Звичайно, ніхто не може відвідувати всі відправи. Але на деяких із них може побувати кожен. Передусім – це суботні і недільні служби. Упродовж посту необхідно, щоби хоча б один день був присвячений таїнствам Сповіді й Причастя. І при цьому не можуть бути переконливими жодні посилання на умови життя, нестачу часу і таке інше. Усе залежить лише від серйозності нашого ставлення до релігії. Піст цього року триватиме п’ять тижнів і для того, щоби хоч декілька разів протягом цього часу прийти у храм, необхідні мінімальні умови. Та позбавляючи себе цих кількох разів, ми позбавляємо себе не лише краси й глибини православних...