Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Протоієрей Віталій СОБКО,
прес-секретар єпархії

Непростий процес об’єднання у єдину Помісну Українську Православну Церкву знову намагаються загальмувати. Предстоятель РПЦ, прибувши в нашу країну з десятиденним «пастирським» візитом, робив для цього все можливе. У Київському ж Патріархаті ілюзій не плекали відпочатку: ця поїздка – черговий політичний проект Кремля, реалізація новітніх імперських амбіцій, прихованих під маскою Православ’я. Слава Богу, в Україні вже чимало свідомих православних, справжніх українців, тож російський Першоієрарх, сам того не бажаючи, викликав зворотню реакцію. Внаслідок візиту наша, незалежна від Москви Помісна Церква стала кріпшою...

Багатьом вірянам нашого краю цей образ добре відомий. Адже Богородиця Холмська – найдавніша з усіх ікон, що збереглися в Україні: кінець ХІ – початок ХІІ століть...

Запитання

Чому б не зробити одноразові ложечки для Причастя? Адже коли споживають усі з однієї, чи не можна заразитися якоюсь хворобою?

Відповідає кандидат богословських наук Василь Лозовицький

У найдавніші часи історії Церкви Причастя відрізнялося від сучасної практики. Тоді миряни, як і дотепер священнослужителі, приймали святі Тайни роздільно: спершу їм подавалося в руки Тіло Христове, потім давали прямо із чаші Кров Христову. Вівтар тоді ще не був відокремленим від центральної частини храму іконостасом. Диякони підносили святі Дари до кожного з присутніх на Богослужінні. Також вони відносили Святі Дари додому до тих християн, які з поважної причини були відсутні...

Мойсей виховувався в палаці фараона, дуже старанно вчився і згодом знав усю мудрість єгипетської науки. Пізніше, коли він очолив Божий народ, ці знання знадобились йому. Але Мойсей не забував, що він єврей, і любив свій народ.

Мойсей був дуже запальний, і одного разу випадково вбив єгиптянина, захищаючи єврея. Тому змушений був утекти з Єгипту в іншу країну. Він оселився у священика Їтра’ (Йофора), одружився з його дочкою і пас його отари.

Одного разу Мойсей зайшов з отарою далеко і був біля гори Хорив. Там він побачив дивне видіння: терновий кущ, який горів, та не згоряв; був охоплений полум’ям, а сам не горів.

Голос Божий говорив до Мойсея з куща і сказав йому про те, що на нього покладається завдання вивести Божий народ з Єгипту...

Був в одному селі кріпосний хлопчик Панько. Ріс він при панському дворі. Посада була в нього така – «усім допомагати». Це означало, що всі в садибі «мали право» примушувати Панька робити за них різну роботу, і він безперестанку працював.

Бувало, взимку діти зранку встануть, поглянуть із вікон – а Панько уже везе на собі, зігнувшись, великі санчата з в’язанками сіна та іншого дрібного корму для худоби і птиці. Вони встають, а він уже наробився, і рідко побачиш, що присяде біля хліва і їсть окраєць хліба й запиває водою з дерев’яного кухлика. Запитують його:

– Чому ти, Паню, один хліб сушкою жуєш?

А він, посміхаючись, відповідає...

Кожен православний повинен молитися за здоров’я та упокій своїх родичів, близьких. Громадою молимося за тих, чиї імена читає священик на Відправі. Замовляємо й окремі молебні за живих і панахиди за померлих. Для цього існують пом’яники, або ж поминальники, граматки.

Нещодавно видавничий відділ «Ключі» нашої єпархії випустив нові пом’яники – за здоров’я та за упокій. У чому їх особливість? Вони виготовлені у добротних, довговічних обкладинках, відкриваються своєрідною інструкцією: адже дуже часто парафіяни неправильно заповнюють пом’яники.

Тож придбавши у наших храмах ці видання, Ви матимете свого роду фамільну реліквію, що передаватиметься з роду в рід, і з покоління в покоління лунатиме молитва у християнській родині.

Священик Михайло МЕЛЬНИЧУК,
настоятель парафії Святої Трійці в Маневичах

Пливуть віки над Україною. Багато з них були темними, сумними, навіть трагічними. Та настав час, коли можемо стерти з нашої долі наліт печалі. Господь вручив нам свободу та незалежність. Але внаслідок різних обставин, і передусім тому, що за кількасотрічну неволю частина люду втратила патріотизм та бажання жити у власній державі, а Церква – єдність, українська держава сьогодні ще не така, про яку мріяли патріоти, ще не забезпечує належних умов для розвитку нашого народу, його поступу, гідного життя.

Розбудова держави, благополуччя її громадян – тема, над якою роздумують державні діячі, науковці, прості люди. Здавалося б, кожен з нас готовий докласти усіх можливих зусиль, знань та досвіду для розвитку і розквіту рідної України. Однак що перешкоджає будувати...