Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
Ця невеличка громада може бути прикладом для багатьох православних парафій
Священик Павло БОРУНОВ,
настоятель парафії Святителя Миколая Чудотворця в с. Скірче Горохівського деканату
У тихому кутку Горохівського району, на межі Луцького і Локачинського районів, розкинулось невелике село Скірче. Одні кажуть, що назва села пішла від слова «корчувати», інші пояснюють походження назви від польського слова «скурче» – криве, погане, нездале.
Скільки існувало село – тут завжди був храм Святителя Миколая Чудотворця. Останній зруйнували в часи Другої світової війни. Він був дерев’яний, досить великий і, як повідомляє опис церков Волинської губернії – «благолепно и богато украшен». Біля храму були кам’яна каплиця й поховання духовенства...
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Жила собі дівчинка, яка понад усе любила смачно поїсти, погратися, погуляти і посміятися. Усі навколо любили її й казали – яке миле й веселе дитя!
Одного разу, за тиждень до Різдва, бабуся й каже: «Завтра підемо до церкви, посповідаємося у своїх гріхах, очистимося і приймемо Святе Причастя, щоб гідно зустріти велике свято». А дівчинка того й до уваги не взяла.
Назавтра пішли вони до церкви.
До старенького священика на Сповідь стояла ціла черга, і кожен так довго щось йому розповідав, аж дівчинці набридло.
«От грішники! – думала вона. – Сповідають, сповідають свої гріхи без кінця... От я не буду...
Працівники ЗМІ стали ченцями. Їхній учинок викликав широкий резонанс по всій Україні
Андрій ГНАТЮК
6 червня, коли відзначається День журналіста, єпископ Луцький і Волинський Михаїл звершив монаший постриг двох працівників луцької газети «Аверс-прес».
Остання ніч роздумів
Ця ніч була безсонною. Хвилини одна за одною збігали, наче швидкоплинна гірська річка, наближаючи мить, коли треба було остаточно сказати: «так» чи «ні». Душа нуртувала – то закипала, то заспокоювалась, а серце чітко відбивало ритм кожної хвилини і наче підказувало відповідь – так...
Якщо духовна організація вчора навчала так, а сьогодні інак, – то чи варто їй довіряти?
Запитання
Час від часу до мого дому приходять особи, які називають себе свідками Єгови, розповідають про Бога й обов’язково залишають журнал «Вартова башта». Що це за організація з точки зору Православної Церкви?
Відповідають ієромонах Марк (Левків), Віктор Гребенюк
Образ сторожової вежі, частий на сторінках Біблії, видавці цього часопису використовують як символ пильнування чистоти Христового вчення. Чи ж справді Товариство «Вартової башти» стереже від зіпсуття все те, чого навчає Святе Письмо?
На відміну від Православ’я, яке протягом перших століть Християнства виробило догмати (короткі формулювання, у що і як треба правильно вірувати), остаточно затвердивши їх 787...
Протоієрей Михайло БУЧАК,
капелан Волинського державного університету ім. Лесі Українки, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Маяки Луцького районного деканату
З дитинства нам властива цікавість до всього таємного. Отож, сьогодні ми розпочинаємо цикл статей про таїнства Православної Церкви – Хрещення, Миропомазання, Покаяння (Сповідь), Євхаристію (Причастя), Оливоосвячення (Соборування), Священство, Шлюб. У кожному таїнстві є видиме, що здійснюється священнослужителем, і таємне, невидиме, що не осягається нашими чуттями. Вершителем усіх таїнств є Сам Бог, а єпископ, священик і диякон – лише Його виконавці.
Світ таїнств відкриває нам Хрещення, з нього розпочинається християнське життя. Хрещення встановлено Самим Христом: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа», – читаємо в Євангелії від Матфея. Це таїнство можна назвати дверима до раю, без нього немає спасіння. Сам Спаситель говорить нам через євангеліста Йоана Богослова: «Якщо хтось не родиться від води і Духа, не зможе ввійти в Царство Боже».
У перші чотири століття Християнства було прийнято хрестити переважно дорослих. Дехто, знаючи, що в Хрещенні прощаються гріхи, відкладав таїнство до останніх днів життя і, на жаль, так і помирав без Хрещення...
Галина МЕЛЬНИК
У нашому селі Лахвичі Любешівського деканату ніколи не було церкви. Ми належали то до однієї сусідньої парафії, то до іншої. Чи то когось охрестити, чи то поховати, чи повінчати молодят – доводилось їздити по чужих селах, просити сусідніх отців.
І якою була всезагальна радість, коли до нашого села приїхав священик Олег Кулішз сім’єю. Бо відразу ж стільки проблем спало з плечей – розуміли всі. Але не так усе легко виявилося для нього. Він приїхав посеред зими, перед Різдвяними святами, із малою дитиною. Дали їм стареньку дерев’яну хатину без будь-яких меблів і речей. Хіба що тільки один стіл та одне ліжко...
Як він відслужив святу Літургію на Різдво Христове – того ніхто не знає. Бо чвари не вщухали через дерев’яну каплицю на кладовищі, де інколи здійснювали Богослужіння священики...
(повчання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Одного разу Бог з’явився Авраамові у вигляді трьох ангелів і пообіцяв, що Сарра, його дружина, народить йому сина. Через рік після того як відбулася зустріч з трьома ангелами, у Авраама і Сарри народився син, якому дали ім’я Ісаак. Аврааму було тоді сто років, а Саррі – дев’яносто.
Чому вони чекали сина до такої глибокої старості? Бог знав, що Авраам любить Його, довіряє Йому і ніколи Його не зрадить. Але Авраамова віра в Бога повинна була пройти випробування, стати міцнішою. Бог уперше обіцяв Аврааму сина ще за 25 років до народження Ісаака. Чи легко чекати обіцяного 25 років? Це напевне важко. Аврааму теж було важко так довго чекати, але йому допомогла його віра...
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Коли я був маленьким, трапилася зі мною дивна пригода.
Був я великий мрійник і фантазер. І от, як мені бабуся читала Життя святих, то я все головне (про спасіння душі та про віру в Бога) пропускав і не замислювався над цим, а всю увагу звертав на чудеса. А потім фантазував собі, наче я святий та рятую кораблі, зупиняючи бурю одним лише словом, або наче я молитвою загашаю вогонь чи хресним знаменням лікую безнадійно хворих і таке подібне напридумував собі. А тоді почав навіть експериментувати: розпалю вогнище, сяду й молюся, щоб Бог його загасив. Або перехрещу воду і думаю: «Ану, чи правда, що по ній можна піти?» Або почну молитися, щоб Бог послав мені велосипед чи ще що.
Я й не здогадувався, що це великий гріх. Бо вимагати в Бога чудес без крайньої необхідності – то страшна зухвалість! Добре ще, що в мене нічого не виходило. А то буває таке, що хто просить порожніх чудес, то йому їх дають біси, а він думає, що то від Бога, починає пишатися собою...
11 червня – святителя Луки, архієпископа Сімферопольського, сповідника. 2007 року Церква відзначила 130 років від дня його народження
Священик Микола САВЧУК,
настоятель парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці в Луцьку,
Віктор ГРЕБЕНЮК
Православні нечасто відзначають дні народження угодників Божих, а переважно дні їхньої смерті або дні знайдення мощей тощо. Але згадати про святого в той день, коли Господь привів його у світ, молитовно звернутися до нього саме в ту дату – теж добре діло. Тим більше, що не так давно в Луцьку замироточила ікона цього святого, і від неї були численні зцілення, тож лучани не могли не згадати про святителя в день його ювілею. Те, що ікона замироточила в храмі Київського Патріархату, свідчить про неправдивість тих, хто заперечує його благодатність, а те, що вірні й духовенство нашого Патріархату так урочисто вшановують святого, який був за походженням росіянином, заперечують вигадки, нібито УПЦ КП – політична націоналістична організація, а не Христова Церква...
«Не приймай і не відкидай» – радять афонські ченці щодо снів
Запитання
Що таке сон? Як повинен християнин ставитися до сновидінь? Чи можна вірити снам? Чи можна користуватися сонниками?
Відповідає протоієрей Віктор Михалевич
«Снився мені сон, і занепокоївся дух мій, щоб пізнати той сон» (З Книги пророка Даниїла).
«І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи