Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Андрій ГНАТЮК

Диво-ікони

Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, удавнину, мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного світу.

Велику роль іконам наш народ відводив невипадково. У період формування християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою технікою виконано...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Після потопу люди поступово заселяли землю. Проживши довге і щасливе життя, Ной помер. Не всі його нащадки старались зберігати і поширювати вчення про Бога. Тому люди почали потрохи забувати про Господа. Вони будували величезні держави (Єгипет, Вавилон) і дуже пишались собою. Дехто навіть називав себе богом. Утративши знання про Бога, вони поклонялися зіркам, місяцю, сонцю, тваринам і птахам. Така віра отримала назву поганство. Вона трималась і на нашій, українській землі, у Київській Русі, доки князь Володимир не запровадив Християнство.

Ви любите і шануєте свого тата. Чи сподобалось би йому, якби ви стороннього чоловіка почали називати татом і шанувати його, а про свого тата забули б? Звісно, що не сподобалось би. Так само нашому Небесному Отцеві – Богу не подобалось, коли люди забували про Нього і називали богами птахів, звірів, зірки або себе називали богами.

Господь знову шукав слухняну Йому людину з чистою душею, щоб вона допомогла іншим зрозуміти Бога і повірити в Нього, стати слухняними Господу і бути щасливими...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ, директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Злива спричинила багато неприємностей у селі. То тут, то там лежали повалені дерева. Надходив вечір, а світла не було. Настуся згадала, що зовсім недавно вони з мамою купили свічку, і почала шукати її. Нарешті, знайшлась! Дівчинка розрізала свічку на чотири частини, запалила одну з них, а решту віднесла сусідам.

– Доню, ти сьогодні зробила щасливими наших сусідів, ти подарувала їм світло в темряві, – сказала мама і ніжно подивилася на доньку. – Найбільше в світі я хотіла б, щоб у своєму житті ти була світлим промінчиком для інших.

Настуся не розуміла:

– Невже я можу стати промінчиком, адже я дівчинка?..

Підготував Андрій ГНАТЮК

Насамперед під час Петрового посту треба частіше бувати на Богослужіннях. Не можна виправдовувати свою відсутність різноманітними особистими обставинами, можливостями і неможливостями. Звичайно, ніхто не може відвідувати всі відправи. Але на деяких із них може побувати кожен. Передусім – це суботні і недільні служби. Упродовж посту необхідно, щоби хоча б один день був присвячений таїнствам Сповіді й Причастя. І при цьому не можуть бути переконливими жодні посилання на умови життя, нестачу часу і таке інше. Усе залежить лише від серйозності нашого ставлення до релігії. Піст цього року триватиме п’ять тижнів і для того, щоби хоч декілька разів протягом цього часу прийти у храм, необхідні мінімальні умови. Та позбавляючи себе цих кількох разів, ми позбавляємо себе не лише краси й глибини православних...

Підготував прот. Віталій СОБКО

Людина призначена для Неба. Вона вища за дерева, метеликів і квіти. Вона – дитина Божа! Після воскресіння Христового людина не приречена навіки «здобувати хліб свій у поті лиця свого». Бог визначив їй іншу, кращу долю: звільнення від пристрастей, від гніту важкої праці й безнадійної туги. Вона, людина, – громадянка Неба! Звідки Церква знає це? Вона знає це після Вознесіння Господа.

Як ми прив’язані до землі, її присмерків і світанків, полів і лісів, до нашого теплого дому, нашої земної Батьківщини! І як недовго, як мало ми користуємося цими звичними земними радощами, і який сум та біль сердечний опановує нас, коли міркуємо про те, що рано чи пізно все це належить нам залишити...

Віктор ГРЕБЕНЮК

Без чернецтва – нема Православ’я. Ченці завжди були охоронцями Благочестя. Але цей шлях спасіння – не для багатьох, у наші ж часи охочих іти такою вузькою дорогою ще менше. Проте чернече життя у Київському Патріархаті загалом, а у Волинській єпархії зокрема налагоджується й розвивається. Про це свідчить і розбудова монастирів, і збільшення кількості насельників та насельниць.

Відчувши покликання до чернечого подвигу, людина має деякий час (для кожного – свій) пробути в обителі послушником і щойно після цього, утвердившись у бажанні й добре себе зарекомендувавши, приймає постриг зі зміною ім’я. Для подальшого вдосконалення на цій ниві чорноризець може згодом прийняти ще суворіші вимоги і стати схимником: спершу прийняти малу схиму, а потім і велику (щоразу з новою зміною імені)...

Протоієрей Микола ЩОМАК,
настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці в с. Новосілки Турійського деканату

Перед великим святом Благовіщення у нашому селі Новосілки Турійського деканату обновилась ікона Божої Матері. Сталося це під час сповіді хворої жінки вдома, в сім’ї Марії Дмитрук. Вона все життя молилась Богу, і під час гоніння не переставала ходити до церкви. Перед сповіддю я як священик звернув увагу на давню ікону, на якій не було видно зображення. Під час молитви помітив, як вона почала обновлятися. З того часу спостерігав за нею. Щогодини вона ставала все яснішою. Кожного дня перед образом я правив молебень до Пресвятої Богородиці. Присутні на молебні теж бачили, як святиня ставала дедалі яснішою. Проявився й напис: «Явлення Божої Матері на горі Почаївській»...

На п’ятдесятий день по воскресінні Христа в Єрусалимі сталося чудо: під дією Святого Духа неписьменні рибалки раптом стали проповідувати незнаними їм мовами прочанам з усіх усюд. Це диво описано в Діяннях святих апостолів. Згодом воно траплялося ще не раз у різних частинах світу і в різні часи. А наслідком завжди було увірування в Ісуса Христа свідків таких подій. Одну з них, що сталася на Волині в часи Другої світової війни, письменник Брат Віктор оповів у цій новелі...

Запитання

Чи є шкідливими гральні автомати? Де про це сказано в Біблії?

Відповідає священик Андрій Ротченков

Кожною Своєю вказівкою, кожною заповіддю Господь застерігає нас від чогось шкідливого, чогось, що руйнує наше щастя. Це подібно до напису на електричному щиті: «Не торкатись! Небезпечно!»

Ще в Старому Заповіті через пророка Ісаю Господь закликає нас не приносити жертви поганській богині Мені – богині долі, удачі. Після приходу Спасителя на землю це питання залишається актуальним. Апостол Павло переконує, що дуже небезпечним для нас є стан, коли нами щось володіє, коли ми потрапляємо в залежність від чогось...

Віктор ГРЕБЕНЮК

Думаючи про В’ячеслава Липинського, або ж у польській традиції – Вацлава Ліпінського, згадую слова одного старенького холмщака: «Коли поляки нищили наші церкви, коли насміхалися з нашої мови, коли виганяли з рідної землі, нам і вві сні не могло привидітися, що настануть часи, коли ксьондзи українською мовою дякуватимуть Богові за незалежність України». Проте такі часи настали і прикладів польської приязні українській справі нині чимало. Але в перших десятиріччях ХХ століття Липинський був один з небагатьох, кого можна назвати совістю польської нації щодо українців. Поляк, шляхтич, римо-католик став борцем за незалежність нашої Батьківщини. Ідеї Липинського великою мірою пережили його самого, становлять предмет наукових досліджень і є джерелом наших практичних дій...