Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Валерій ШАРАНДІН,
вихованець Волинської духовної семінарії

Продовжуємо розповідь про пам’ятки церковної архітектури краю, яку розпочали в № 12 за 2007 р.

Значну композиційну роль у формуванні образу Луцька відіграє Замковий монастир Різдва Христового. Замковим іменується тому, що розташований на території колишнього Окільного замку, від якого, на відміну від кремля – замку Любарта, збереглися лиш окремі фрагменти. Він більше відомий як монастир бригіток, де за Польщі та «совєтів» була тюрма. Однак мало хто знає, що мури цієї споруди піднялися на колишній ділянці (погості) православної церкви Святого Якова...

Священик Віктор ЛІПЧИК,
настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хорохорин Луцького районного деканату

Справжнє добре життя може бути тільки у того, хто має в собі віру Христову. Кажуть, що кожна душа за своєю природою християнська, тобто здатна на добро. Добрі діла – це вияв нашої любові, яка є основою всього християнського життя.

Любов, яка не проявляється у добрих учинках, неправдива. Саме тому Слово Боже говорить: «Віра без діл – мертва». Сам Ісус Христос навчав: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде у Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого, що на Небі». Усі люди – Божі творіння і воля Його стосовно нас полягає в спрямуванні нашого життя на добро. Господь наперед приготував діла, щоб ми їх виконували, як навчає апостол Павло. Ми отримали від Бога особливі засоби...

Валерій ШАРАНДІН,
вихованець Волинської духовної семінарії

Освячена Богом

У 30 років Спаситель світу прийшов із Назарета на річку Йордан до Йоана Предтечі хреститися, щоб виконати все за Законом Божим і показати приклад.

Свято Хрещення Господнього також називається Богоявленням, тому що коли Месія виходив з води, раптом розкрилися над Ним Небеса і Йоан побачив Духа Божого, Який у вигляді голуба спускався на Ісуса, а з Небес почувся голос Бога-Отця: «Це є Син Мій улюблений, у Ньому Моє благовоління». Так Творець явив Себе людям, що Він – Пресвята Трійця, а саме: Бог-Отець промовляв з Неба, втілений Син Божий хрестився, а Дух Святий зійшов, як голуб. Також присутні при цьому побачили в особі Ісуса Христа не тільки людину, але й Бога...

Протоієрей Микола ЦАП,
канцлер єпархії, викладач Волинської духовної семінарії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в Луцьку

У статті «Під прицілом» (№ 10 за 2007 р.) автор вів мову про церковні справи на початку війни. У цій публікації він продовжує розповідь.

Після висвят єпископів Никанора (Абрамовича) й Ігоря (Губи) у лютому 1942 року в Пінську відбувся Собор єпископів канонічної УАПЦ, на якому було ухвалено приймати в свою юрисдикцію духовенство і вірних тієї УАПЦ, яку очолював із 1921 року митрополит Василь Липківський. Щоправда, згодом це рішення було виправлено. Цей же Собор призначив владик Никанора та Ігоря заступниками Адміністратора УАПЦ з осідком у Києві...

Юлія СПІРІНА, завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»

Рожевий голуб пурхав у небі. Він неквапом летів, наближаючись до Лілії. Ніжні розпростані крила наче хотіли обійняти дівчину і мовби світилися проти ранішнього сонця...

Задзвенів будильник. Прокидаючись від прекрасного сну, дівчина подумала: день сьогодні має бути гарний.

Однак звичайний понеділок звичайно розпочався і звичайно тривав. Після роботи разом з подругою Оленою Ліля зібралася на день народження до товаришки. Подарунки уже запаковані, дівчата – в тролейбусі...

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

В одному далекому селі мешкав дуже бідний селянин. Своєї землі він мав геть мало, а жила його родина з того, що він із жінкою наймитували. Того року по всій країні був неврожай, тому нікому не були потрібні робочі руки, бо нічим було платити за працю. Злидні та голод панували в оселі бідняка. Хоч бери та жебрати йди. Наближалося Різдво, а в хаті – ані шматочка хліба. Тільки діти голодні плачуть.

Пішов чоловік у поле, щоб не чути цього, і сам заплакав із відчаю. Коли це йде дорогою гарно вбраний пан, зупинився та й питає:

– А чого це ти, чоловіче, плачеш посеред поля?...

Олеся КУЛІШ,
с. Лахвичі Любешівського деканату

Празник святителя Миколая Чудотворця в селі Лахвичі Любешівського деканату 19 грудня 2007 року був не схожим на попередні свята.

Рівно 64 роки тому тут сталася велика трагедія. У ніч із 18-го на 19-те грудня 1943 року в село прийшли загони НКВД і влаштували масове побоїще. Вони шукали воїнів УПА, «бульбашів», як тут їх називають. Нікого не шкодуючи, не оминули жодної хати. Кого спалили сплячими, кого вбивали з гвинтівок – усього загинуло близько 50-ти людей. Тієї ночі забрали всю худобину, спалили майже всі хати. Дехто втік, дехто заховався в льосі – їхні свідчення можна послухати і записати для нащадків...

Протоієрей Микола ГІНАЙЛО, що в П’ятиднях Володимирського деканату з громадою православною 10 років стрічає Різдво Христове просто неба, у сніг та мороз, під стінами храму молячись, сподіваючись, що прийде українська влада в українській державі

В очікуванні величної події затамовує дихання світ. Кожна людина, віруюча і невіруюча, задумується над тим, що зроблено і що очікує попереду. Ось уже 2008-й раз людство із завмиранням серця і нетерпінням чекає дня величі Господнього промислу – дня приходу на світ Богонемовлятка Ісуса, Його дня народження. Незбагненне для розуміння, неосяжне людським розумом утілення Бога через взаємодію Святого Духа і Діви Марії. Неосяжний, Невмістимий, Всюдиприсутній і Всемогутній, Безпочатковий прийшов у світ – і лежить повитий на сіні у яслах. Це Малятко, беззахисне, рученятками Своїми перебираюче, спасе «рід перелюбний і грішний», стане Дорогою правди і спасіння, відкриє шлях до Царства Небесного й вічного життя...

Валерій ШАРАНДІН,
вихованець Волинської духовної семінарії

Духовно багатий народ – той, який має безцінні скарби людського духу, що йому залишили попередні покоління. Українська православна спадщина на Волині – одна з найбільших. Церковне мистецтво – її складова частина. Серія публікацій у цій рубриці допоможе пізнати різні церкви Волині, якій належить визначна роль у формуванні та розвитку української архітектури, довідася про багатовікову складну історію нашого краю, закарбовану в монументальних мурованих християнських святинях, монастирських ансамблях – осередках віри й просвітництва.

Волинь у минулому – величезний за площею історичний та адміністративний регіон. Його географічні межі неодноразово змінювалися протягом віків. У наш час на території історичної Волині розташовані Волинська, Рівненська, Житомирська області сучасної України, частина Тернопільської, Хмельницької та невеличка частина Львівської областей. Крайній північно-західний кут стародавньої Волині з містами Холм, Замостя та Біла увійшов до складу Польщі, а північна частина з містами Пінськ, Берестя (Брест) і Кам’янець – до Білорусі...

Юлія СПІРІНА,
завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»

«...Хто впокоряється – той буде піднесений», – так говорить Господь. І вповні ці слова стосуються холмщан, яких було примусово виселено з прабатьківських земель.

Нині волинську громаду холмщаків очолює Микола Онуфрійчук, якому цього року виповнилося 70 літ – поважна дата у житті кожної людини.

Народився Микола Антонович 22 грудня 1937 року в селі Путновичі Холмського повіту в сім’ї коваля. Вона разом із сотнями тисяч співвітчизників зазнала варварської депортації на сухі, непривітні землі Південної України, однак правдами та неправдами повернулася ближче до рідної землі – на Волинь. 1960 року Микола Онуфрійчук, який завжди любив українську мову, закінчив Луцький державний педагогічний інститут і став учителем-словесником. Працював на культурно-освітянській ниві.

З часу виникнення руху земляків-забужан Онуфрійчук – активний учасник згуртування громади, а останніх сім років очолює Волинське обласне ветеранське громадсько-культурне товариство «Холмщина», яке стало найактивнішим громадським товариством на Волині...