Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Ось нарешті прийшла весна. Прилетіли з-за моря ластівки і почали вити гнізда. Усі раділи бажаним гостям – благовісницям весни.
Пара ластівок звила собі гніздо під дахом одного селянина. Як старанно клопоталися пташки, споруджуючи свій будиночок!І ось уже в гніздечку вилупились і запищали пташенята...
Є на світі хороші люди, але немалоі злих. Один неслухняний хлопець Іванко посперечався з іншими хлопчаками, що каменем зіб’є гніздо ластівок. Вони й не гадали, що йому вдасться поцілити у гніздо, так високо воно було. Але Іванко прицілився, кинув камінь – і гніздо впало. Пташенятка, які були ще без пір’ячка, випали і розбились.
Великим було горе ластівок. Як жалібно вони квилили, коли знайшли на землі своїх діток. Літаючи над головами хлопців, згорьовані птахи ніби докоряли:
– Діти! Чому ви так жорстоко вчинилиз нами? Для чого забрали нашу радістьі втіху? Бог вам суддя!..
Апостол Андрій, пам’ять якого вшановуємо 13 грудня, – перший учень, хто пішов за Христом, сповідуючи і проповідуючи Його вчення, тому і названий Первозваним...
Валерій ШАРАНДІН,
вихованець Волинської духовної семінарії
У Волинсько-Галицькому літописі під 1259 роком була описана подія, що дістала назву «Луцького чуда»: «...коли Куремса стояв біля Луцька, сотворив Бог чудо велике... і святий Миколай. Знявся ж такий вітер, що коли порок [кидальна машина] вергав [камінь], то вітер провертав каменя на них [татар]». І це не єдина літописна згадка про св. Миколая. Так великий святитель став покровителем міста. Зображення св. Миколая з’являється на луцькій міській печатці, котра в той час виконувала основну функцію міського герба, тобто використовувалась як символ самоврядування.
1999 року лучани офіційно обрали Миколу Чудотворця патроном свого міста. Постать святого увінчує одну з міських площ як символ вдячності за покровительство. Автор пам’ятника Ярослав Скакун дотримався церковних канонів у зображенні святого, а також використав історичні свідчення. А 19 грудня у Луцьку вважають за престольне свято. Незважаючи на камерність святкувань, День святого Миколая – найпопулярніша з місцевих традицій. Ймовірно, через те, щоу рятівне заступництво Чудотворця щиро вірять і діти, і дорослі...
Сприймання деяких апокрифів може зашкодити християнам, які не утверджені у вірі
Запитання
Чи дозволяє Церква читати апокрифічні твори або дивитися фільми зняті на їх основі, як наприклад, «Євангеліє від Юди» або «Код да Вінчі»?
Відповідає протоієрей Віктор Михалевич
Насамперед варто дати визначення, що таке апокрифи. Апокрифи (від грец. – таємний, прихований) – релігійні твори, що не визнані Церквою канонічними (від грец. – правило, норма), тобто не увійшли у список священних книг, визнаних на Вселенських соборах і святими отцями як такі, що містять правила християнської віри. Проте серед апокрифічних творів є такі, що дозволені для читання поза Богослужінням. Наприклад, апокрифічні оповіді про життя Пресвятої Богородиці...
Заради свого вчення протодиякон Олег Ведмеденко покинув Православну Церкву й подався до секти
Протоієрей Віталій СОБКО, прес-секретар єпархії
Священний Синод Київського Патріархату засудив неправославне вчення клірика нашої єпархії протодиякона Олега Ведмеденка й заборонив йому священнодіяти та проповідувати, аж поки щиро покається. На жаль, «богослів’я» виявилося для нього важливішим, ніж... Церква Божа.
Ріст чи падіння?
За кілька місяців виповниться 10 років, як розпочалася історія, про трагічний кінець якої тоді здогадалася б, мабуть, лише дуже передбачлива людина. 1997 року митрополит Яків висвятив вихованця духовної семінарії Олега Ведмеденка на диякона. Енергійний, з вищою світською освітою священнослужитель із талантом переконувати став «свіжою кров’ю» для кафедрального собору. Очолювані ним біблійні курси збирали дедалі більше не тільки православних вірян, але й представників інших Церков...
Ківерці сподобилися прийняти ікону Божої Матері з Єрусалима
Андрій ГНАТЮК
Неоціненний дар отримала цими днями громада ківерцівської церкви Покрови Пресвятої Богородиці Київського Патріархату. Справжню копію ікони Єрусалимської Божої Матері привезла для храму парафіянка Людмила Семенюк. Тепер ця святиня буде зберігатися тут завжди. Визначним моментом є те, що потрапив образ у Ківерці саме в день його особливого шанування.
Більше двох років пані Людмила перебувала на заробітках в Ізраїлі, доглядаючи 85-річну бабусю. Свого часу туди виїхали в пошуках кращої долі 26 мешканців Ківерців. Майже щонеділі Л. Семенюк вирушала із земляками в Єрусалим, аби набратися сили від святих місць. Там вона молилася не тільки за свою родину, а й за весь український народ.
– Привезти ікону в подарунок для рідної церкви було першим моїм бажанням, коли остаточно вирішила поїхати в Ізраїль, – говорить Людмила Семенюк. – Коли стала вибирати – саме ікона Єрусалимської Божої Матері запала мені в душу...
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ, директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Повернення килима
Один ремісник, який жив у Константинополі, мав особливу любов до святого Миколая і завжди святкував день його пам’яті. На старості літ він зовсім збіднів.
– Нічого у нас немає до свята нашого улюбленого заступника святого Миколая, – каже він одного разу до своєї жінки.
– Ось у нас залишилось останнє – килим, його продаймо, щоб купити все, що потрібно, щоб догодити Богу і великому Чудотворцю, – відповіла його благочестива жінка.
Ремісник узяв килим і пішов на базарну площу. Там до нього підійшов поважний старець і спитав:
– Скільки ти хочеш отримати за цей килим?
– Візьму скільки дадуть.
– Ось тобі шість золотих монет, – відповів старець, узяв килим і пішов геть...
У Луцьку мироточить ікона святителя Луки
Андрій ГНАТЮК
У луцькому храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці замироточила ікона святителя Луки (Войно-Ясенецького), архієпископа Кримського і Таврійського. Та ще більше вражає той факт, що чудо сталося не в старовинному намоленому храмі, а в нашвидкуруч збитій з фанери капличці. У січні цього року в одному з дворів «спального» мікрорайону її з чотирма парафіянами поставив настоятель священик Микола Савчук, а перше Богослужіння відбулось на Благовіщення. Подейкують, що храм на честь Богородиці тут стояв ще в ХVІ столітті.
Диво мироточення ікони віряни виявили в листопаді. Парафіянка Оксана Андрійчук по святих місцях Криму шукала подарунок для рідної церкви – образ святого Луки Кримського. Привізши святиню додому, попросила дружину священика матусю Ларису Савчук взяти ікону для храму й туди вставити ковчежець з частинкою святих мощей, а їй віддати інший образ – привезений матусею для церкви раніше, менший за розмірами, у якому вмонтована частинка гробу святителя. Та коли Лариса взяла його, ще запакованого, її здивуванню не було меж. Те, що побачила...
Плутанина щодо цьогорічної дати проведення Димитрівської суботи, пов’язана із вшануванням образа Казанської Богоматері, наштовхує на сумні висновки
Протоієрей Віталій СОБКО, прес-секретар єпархії
Якого дня цьогоріч належало творити Димитрівське поминання померлих? Чи потрібно священикам переносити поминання на іншу дату, якщо на визначений Церквою день припало свято Казанської ікони Божої Матері? Чи добре орієнтуються православні українці у церковному календарі й чи належно вшановують місцеві святині? Низка питань, відповіді на деякі з них – невтішні. І хоча ситуація, пов’язана зі згаданими проблемами, – складна не лише з об’єктивних історичних причин, а й через нинішнє розділення Православ’я в Україні, – варто все ж поміркувати над способами покращення.
П’ятниця, 27 жовтня. Євдокія Сапіга, свічниця кафедрального собору Святої Трійці, стомлено кладе слухавку. «Телефон сьогодні, мабуть, почервоніє від цієї зливи...
Праця над духовним зростанням військовиків – спільний обов’язок Церкви й армії
Оксана ЦАП,
викладачка християнської етики у Волинському ліцеї з посиленою військовою підготовкою
«Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам». Ці слова з Євангелія від Матфея стверджують необхідність поширення вчення Христового у всьому світі. Церква проповідує Христа й у війську.
Українська армія – це частина нашого суспільства і все, що відбувається в ньому, безпосередньо впливає на морально-психологічний стан наших військовослужбовців. Адже війська поповнюються людьми, більшість із яких несуть у собі негативні риси нашого суспільства. Тому Церква повинна стати джерелом духовності сучасного воїна.
Важко уявити військову службу часів Київської Русі без проведення Служби Божої, без духовної опіки воїнів, без освячення Церквою військових формувань, атрибутів, без закликання Божого благословення на ратні подвиги тощо...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи