Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
(оповідання)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Великих злочинців і розбійників удавнину засуджували і засилали на важку працю в Сибір, – як казали, на каторгу. Але бувало, що декотрі втікали з каторги і далі продовжували займатися своїм злочинним ремеслом. Таким був Хома-розбійник, який утік з каторги і почав наводити страх на всіх людей, які жили мирно і спокійно. Його не раз хотіли спіймати і віддати до рук правосуддя, але кожен раз він встигав утекти.
Одного разу сталась така подія. Пасхальної ночі майже всі люди села пішли до церкви на Богослужіння. Але в одній хаті залишився малий хлопчик, який спокійно спав. Серед ночі він прокинувся від скрипу дверей. Розплющивши очі, він побачив у хаті зарослого, не по-святковому одягненого чоловіка. Хлопчик встав, думаючи, що люди вже йдуть із церкви. Він узяв зі столу крашанку, дав її незнайомому бородачеві і сказав: «Христос воскрес!» А той зніяковіло відповів: «Воістину воскрес!» – і пішов з хати, не взявши нічого, крім крашанки хлопчика...
У зв’язку з останніми подіями, які актуалізували питання відновлення єдності українського Православ’я, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета прес-центр Київської Патріархії уповноважений роз’яснити позицію УПЦ Київського Патріархату в цьому питанні.
На зустрічі Президента України Віктора Ющенка з єпископатом УПЦ Київського Патріархату прозвучали ініціативи глави держави щодо можливих шляхів подолання розділення Православної Церкви в Україні. Під час спілкування єпископат Київського Патріархату схвально сприйняв ці пропозиції. Єпископат погодився з тим, що держава не може втручатися у внутрішні питання церковного життя, що розв’язання канонічних та інших непорозумінь між православними конфесіями України – питання міжцерковного...
+ Михаїл, єпископ Луцький і Волинський
Розділення українського Православ’я в 1990–1992 рр. поклало початок складному періодові буття українського народу. Відтоді й по сьогодні одна його частина прагне утворення Єдиної Помісної Української Православної Церкви. Інша ж – бажає залишатися в лоні Російської. Причому, розкол негативно впливає не тільки на розвиток духовності нації. Його наслідки дедалі більше спостерігаємо в інших сферах суспільного життя, а насамперед, в українській політиці, діяльності політикуму країни, окремих представників якого, на жаль, важко назвати патріотами. Також поділ Української Церкви, безперечно підриває основи національної безпеки й цілісності України.
Політичний чинник як один із аспектів утворення єдиної помісної Церкви в Україні сьогодні обговорюється чи не найчастіше. Серед тих, хто заперечує важливість і необхідність політичних передумов у цьому процесі – поокремі ієрархи, які, несучи архіпастирське служіння серед українців, бачать себе виключно в Російській Церкві. Типовою для них є позиція архієпископа Херсонського і Таврійського Йоана (Сіопка), оприлюднена на сайті "Православіє в Україні" (orthodoxy.org.ua): «Роль державної влади в процесі лікування розколу повинна бути наступною: невтручання у...
Протоієрей Віктор ПУШКО,
викладач Волинської духовної семінарії
Останнім часом питання надання Українській Церкві статусу автокефальної активно обговорюється не лише серед кліру та вірних Київського Патріархату, а й у владних кабінетах, громадських, неурядових організаціях та, як не дивно, серед ієрархів та священиків Української Православної Церкви Московського Патріархату. Протягом усіх років незалежності державні мужі, включаючи Президентів Кравчука та Кучму, наголошували на необхідності утворення в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви...
Василь СТОДОЛЯ, Proua.com
17 травня 2007 р. у московському храмі Христа Спасителя відбудеться історичний акт об’єднання двох Церков. До Московського Патріархату приєднається Церква, заснована в двадцятих роках минулого століття білою еміграцією – Російська Православна Церква Закордонна (РПЦЗ) (ми свідомі того, що не всі в РПЦЗ сприймають це об’єднання і приєднується лише частина Церкви, проте наразі нас цікавитимуть принципи цього об’єднання).
Таким чином, буде ліквідовано розкол, що тривав у Російській церкві з 1928 р., коли російська діаспора юрисдикційно відокремилася від контрольованої комуністичним режимом Церкви в СССР...
Святкувати «Валентинів день» чи Стрітення?
Протоієрей Михайло БУЧАК, капелан Волинського державного університету імені Лесі Українки
Останніми роками усе більше молоді (ба й старших) захоплюються розвагами запозиченого з-за кордону так званого дня святого Валентина, який нібито припадає на 14 лютого. За шаленими «валентинівськими» ігрищами нелегко номінально православному юнацтву розгледіти наближення свята Стрітення. А дехто гадає, що обидва свята, наповнені існуючим нині змістом, цілком сумісні. Однак – це помилка...
«Мир вам у Христі Ісусі!» Звертаємося цим християнським вітанням, усвідомлюючи одначе, що миру, спокою стає все менше у нашому XXI столітті. І ми не в силі зупинити те, що провістив Господь наш Ісус Христос через Євангеліє від Луки: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, не мир, а розділення. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох»...
Віктор ГРЕБЕНЮК
Кожен храм – чи то величний собор, чи скромна церковця – має одне найголовніше призначення: тут навколо чаші з Тілом і Кров’ю Господніми гуртується громада, тут навчається вона Слова Божого. Та є храми, що гуртують увесь народ, вони – символ нації: Нотр-Дам – у Парижі, Христа-Спасителя – у Москві... Для Руси-України – це Київський собор Святої Софії – Премудрості Божої.
Його зведено за наказом великого князя Ярослава Мудрого на місці останньої битви русичів із печенігами – кочівниками, від яких довгі роки...
Православним християнам належить носити на собі хресне знамення. Для цього є багато причин
Запитання
Для чого ми носимо натільний хрестик, адже це знаряддя вбивства нашого Господа?
Відповідає священик Андрій Ротченков
Хрест для православних християн – не символ трагедії і вбивства нашого Господа, а символ Божої любові до нас, нагадування про жертовність...
Студенти й викладачі Волинського інституту імені В’ячеслава Липинського МАУП ось уже понад рік мають свого капелана
Юрій РИЧУК
Коли єпископ Михаїл призначив протоієрея Віктора Михалевича капеланом Волинського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП), той трохи збентежився. Дійсно, відносно нова для сучасного українського священицтва форма служіння, заснована духовною консисторією влітку 2004 року, змусила замислитися: з чим іти у світський навчальний заклад молодому священику? Як стати для великої маси студентства не просто одним з викладачів, а власне тим, що вимагає капеланство, – опікуном тих, хто не завжди має можливість прийти до храму? Не мав отець Віктор ні розробленої програми, ні досвіду подібної праці. «Старайся з Божою допомогою і на основі Закону Божого дати...
Про релігійні мотиви у творчості Івана Франка з нагоди 150-річчя з дня його народження
Священик Віктор ЛІПЧИК,
настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хорохорин Луцького районного деканату,
Віктор ГРЕБЕНЮК
«Хоч і пізнав би я всі мови, І віру міг могутню мати, А в серці б я любов не мав – Нічим би був, нічого б не здолав». Ці слова Івана Франка – віршований переспів уривка з Першого послання до коринфян апостола Павла – звучать і тепер для кожного з нас як молитовна заповідь, як дороговказ у виборі життєвого шляху. Від смерті Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшого імені як Франко. Коли, за висловом Володимира Винниченка, «час був незвичайний і звичайні закони не діяли», Франко був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним ніким не затвердженим міністерством культури й освіти.
Як відомо, народився він на Галичині, на Бойківщині, яка на той час входила до складу Австро-Угорської імперії, «тюрми народів». Його батьки Яків і Марія були селянами. Батько працював у кузні, де люди говорили про життя народу. Це місце й стало першою життєвою школою для майбутнього митця. Так само глибоко...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи